Наприкінці грудня минулого року Шумський районний суд виніс вирок щодо місцевого мешканця Юрія Золотуна, який 16 лютого 2016 року у райцентрі на шаленій швидкості збив бусом 51-річного Олександра Бойка, котрий їхав велосипедом. У крові водія автівки на момент аварії виявили 3,2 проміле алкоголю.  Хоча після ДТП правоохоронці намагалися допомогти Юрієві Золотуну «вийти сухим», та через резонанс і величезну підтримку шумської громади слідство таки довело його винуватість. Справедливий вирок виніс і місцевий суд — сім років позбавлення волі. Ця кримінальна історія стала промовистою перевіркою для суддів та правоохоронців Шумщини на здатність долати стару корумповану систему й діяти в межах закону. В Олександра Бойка залишилися сиротами чотири доньки, два зяті, онуки та старенькі батьки. На кожне засідання вони приходили зі своїм болем та очікуванням справедливості. Скоріш за все винуватець аварії подаватиме на апеляцію, та для рідних загиблого пройдений нелегкий шлях у суді першої інстанції — уже велика перемога. 

— У березні минулого року справу передали до суду, відбулося всього п’ятнадцять засідань. Спершу підсудний разом зі своїми адвокатами намагалися «розхитати» зібрані слідством факти, поставити під сумнів результати усіх експертиз, безпідставно чіплялися до кожної коми і крапки, але нам вдалося довести його винуватість, — розповів «НОВІЙ…» зять загиблого Володимир Діділівський. — Утім, Юрій Золотун так і не визнав своєї вини. «Я винен, що сів нетверезий за кермо, але не винен, що збив чоловіка. Велосипедист сам виїхав мені під колеса», — виправдовувався. Але як він міг таке стверджувати, якщо в момент аварії не міг на ногах триматися, не те що їхати. До того ж експерт у суді підтвердив протилежне — велосипедист перед зіткненням утікав від автомобіля на десять градусів на узбіччя. Жодного разу водій автівки не вибачився перед батьками загиблого та його доньками. Дружина Золотуна приходила після похорону до нас, але замість того, щоб поспівчувати, шантажувала: мовляв, якщо посадимо її чоловіка до тюрми, то вона нас проклене… Вони поширювали райцентром чутки, нібито дали рідним загиблого чималі гроші, одній доньці квартиру, але все це вигадки! Ми не погодилися б на жодну копійку кривавого викупу.

Золотун займався нелегальним спиртовим бізнесом, транспортними перевезеннями за кордон, тому пов’язаний з місцевими впливовими особами, а отже, має добрі «плечі». Це ми зрозуміли відразу на місці аварії: правоохоронці півтори години переховували його у своїй автівці. А рідним та небайдужим, які позбігалися на місце трагедії, крутили голови, нібито водія буса доправили на забір крові для перевірки наявності алкоголю. Аби не дозволити зам’яти справу, ми негайно поїхали до райвідділку поліції, до поліклініки, але ніде не знайшли Золотуна. Аж потім нам зателефонували люди, які оточили місце аварії, що водій… переховується у автівці правоохоронців. Як не дивно, але після вжиття міри запобіжного заходу — домашній арешт на вечірню пору доби, у нього вилучили лише закордонний паспорт, а водійські права — ні, незважаючи на важкі наслідки ДТП. За Юрієм Золотуном вже віддавна тягнеться шлейф правопорушень. Він і раніше чинив ДТП на Шумщині, але правоохоронці тихенько усе «замітали» за ним. У нашому випадку могло бути те ж саме, але вкрай обурена таким свавіллям громада виступила за справедливість. У судах нас підтримували друзі, знайомі, шумські й тернопільські активісти, журналісти, колишні співробітники батька із Шумського газового управління (на засідання приходили по 30-40 людей!). Загиблий був надзвичайно доброю і порядною людиною, фахівцем своєї справи, його поважали у райцентрі, а тому багато хто вважав моральним обов’язком підтримати рідних. Нашу сторону відстоював у судах кваліфікований адвокат Сергій Бутрин. Ми здійснювали відео- та аудіозапис кожного судового засідання. Така увага до справи спонукала суддю діяти виключно в рамках закону. Вважаємо, що вирок Шумського районного суду справедливий, а Юрій Золотун за свій злочин раніше чи пізніше мусить відсидіти за ґратами і переосмислити вчинене.