Наш земляк обіймає посаду із логістики. До лікарні доправляють поранених військовослужбовців із Харківської, Луганської та Донецької областей. Від кваліфікованої медичної допомоги залежить життя і здоров’я наших захисників, тому в медзакладі все чітко налагоджено. Для подальшого лікування чи реабілітації військових відправляють в інші регіони України, адже щодня поступають інші поранені з фронту.

Володимир Штафірний дбає про військовослужбовців, з особливим трепетом переживає зустрічі з захисниками з Тернопільщини. Родом він із села Кобиловолоки Теребовлянської громади. У ЗСУ несе службу впродовж 20 років. У 2008-ому році закінчив Львівський військовий інститут (нині — Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного). Спершу ніс службу в Сумах, потім повернувся на Тернопільщину — в 11-ту окрему гвардійську артилерійську бригаду, яка згодом була розформована. Служив у Чорткові, в Тернополі — в 44-ій окремій артилерійській бригаді. Після того навчався в Національному університеті оборони України ім. І. Черняховського, служив на Львівщині. У Харкові — вже другий рік.

— Це восьме місце моєї служби. Так сталося, що в середині 2021 року я потрапив до Харкова за розподілом, так і залишився, — розповідає Володимир. — Медичні заклади у зоні бойових дій виконують надзвичайно важливу роль, адже йде мова про порятунок життів. У 2014-ому, коли стався перший напад московії на Україну, теж було таке велике навантаження на медичні заклади. Тоді доправляли поранених із Луганщини і Донеччини. У наступні роки все трохи притихло, але війна залишалася нерозв’язаною. Після повномасштабного вторгнення наша лікарня знову надає допомогу захисникам, а також цивільному населенню, яке отримує травми внаслідок поранень. Залежно від фази війни, військові поступають із різними травмами. Під час оборони було багато з кульовими пораненнями. Коли торік наші захисники почали контрнаступ, то до лікарень потрапляли з вибуховими травмами, з втраченими кінцівками… Багато наших територій заміновані, тривають важкі безперервні бої, тому, на жаль, маємо багато поранених.

Торік із Харкова виїхала значна частина місцевого населення, але помалу люди повертаються в рідне місто, хоча ситуація в області ще дуже складна.

— Харків’яни надзвичайно оптимістично налаштовані, вболівають за Україну, висловлюють неприязнь до російських окупантів, — зазначає Володимир. — Ми навіть не сподівалися, що буде така велика підтримка українських військовослужбовців серед місцевого населення. Люди допомагають нашим воїнам, чим можуть. Держава достатньо забезпечує медичні заклади, допомагають нам також благодійні організації. Важливо, що українці згуртувалися, бо тільки так зможемо перемогти ворога.