21 листопада біля пам’ятника Героям Небесної Сотні зібралися небайдужі тернополяни, активні учасники тернопільського Майдану, молодь. Вони вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні й згадали революційні події. Серед них був і очільник Штабу національного спротиву Тернопільщини у 2013-2014 роках, боєць батальйону “Карпатська Січ” 93 ОМБр, депутат Тернопільської міської ради від ВО “Свобода” Володимир Стаюра. Під час Революції Гідності він узяв на себе відповідальність за координацію дій активістів в обласному центрі й у районах області, був речником на мітингах, допомагав організовувати поїздки тернополян до Києва, очолював мітингувальників під час блокування обладміністрації, за що проти нього було порушено кримінальне провадження. А навесні 2014-го пішов добровольцем на Схід захищати свою державу. 21 листопада Володимир Стаюра поділився спогадами про Майдан і підсумував досягнуте.

— У нас сьогодні свято — День Свободи і Гідності, — зазначив Володимир Стаюра. — Ми прийшли вшанувати героїв, пам’ять про яких свято зберігаємо. На жаль, ті плани й задуми, про які говорили на Майдані, не здійснилися. Ми боролися за зміну системи влади, але, як би не було прикро, ми змінили не систему, а людей при владі, тому в країні нічого не змінилося. Герої Майдану точно не за це вмирали! У нас тепер є пам’ятник Героям Небесної Сотні, але Україна вже має Небесні Легіони воїнів на Сході, які загинули, захищаючи Батьківщину. Поки що ми не досягли поставлених цілей, тож наша боротьба триває, і влада у нашій державі таки стане українською! А сьогоднішній день для мене перш за все є Днем пам’яті.

— Як ставитеся до того, що люди, причетні до вбивств на Майдані, на волі?

— Це наша ганьба. За три роки ми змінили кілька урядів, проте жоден з них не був національним. Ми змінили Януковича на Порошенка, але реальних змін не відбулося, і сьогодні не притягнуті до відповідальності люди, які вбивали побратимів на Майдані. Мають бути покарані й ті, хто причетний до розпалювання війни на Сході. Український народ має домогтися, щоб це відбулося.

— На святкування першої річниці Майдану прийшло дуже багато людей, на відзначення другої — трохи менше, а сьогодні — лише кілька десятків. Чому так?

— Я, на жаль, не був на відзначенні ані першої, ані другої річниць, бо ніс службу на Сході. Гадаю, до цієї дати варто було б привернути більше уваги всім, щоб ми сьогодні були тут усі разом. Сподіваюся, що не менш важливі криваві дати Майдану будуть вшановані гідно. Молодь, яка сьогодні прийшла до пам’ятника Героям Небесної Сотні, — це нове покоління українців. Вони точно не дадуть забути ці події.

— Ви були одним з тих, хто щодня стояв на тернопільському Майдані. Як, гадаєте, він вплинув на хід Революції Гідності?

— Масштабний Майдан зібрався після побиття студентів, після того, як пролилася кров наших дітей. Тоді прийшло розуміння того, що так далі бути не може, що країні потрібні зміни. Ще не було на Майдані революційних гасел, партій, всі виступали за європейський вибір. Ми приєдналися до студентів і створили страйковий комітет, штаб національного спротиву. З того часу почалися щоденні зустрічі на Майдані, відправлення людей у Київ. Наш Майдан став підтримкою для столиці, щоб спротив міг жити, адже навіть старенькі бабусі стояли на морозі щодня і віддавали останнє на потреби Революції Гідності.

— Згадуючи ті події, які робите висновки?

— Метою Революції Гідності було повалення режиму Януковича, зміна “регіоналівської” влади на місцях, зокрема, адміністрації Хоптяна на Тернопільщині. Безперечно, цієї мети досягнуто. Але нині вже зрозуміло, що люди, які прийшли до влади опісля, не налаштовані на розвиток України. Ми досі чуємо обіцянки про безвізовий режим, хоч я гадаю, що це не найважливіше сьогодні. Головне — це війна на Сході, про яку влада хоче забути. Я маю право про це говорити, бо два роки був на Сході й можу відповідально сказати, що нашим бійцям там зв’язали руки, не дають чинити опір. Але коли перемога буде за нами й герої повернуться до своїх міст, сіл, домівок, ця влада буде втікати ще хутчіш, ніж Янукович, і в Росії вже не сховається.