Щоб визнати в українських і міжнародних судах росію державою-терористкою, а дії російських окупантів — геноцидом українського народу, важливо збирати і документувати всі факти. За чотири з половиною місяці масштабної війни в Україні наші правоохоронні органи вже зафіксували понад 22 тисячі воєнних злочинів. Прокурори Тернопільщини на даний час здійснюють процесуальне керівництво у 97 кримінальних провадженнях при розслідуванні злочинів проти національної безпеки та у 135 провадженнях за кваліфікацією «воєнні злочини». Про збір доказів від переселенців, які прибули на Тернопільщину, розповів прокурор Тернопільської окружної прокуратури Назар Галас (на фото).

— На Тернопільщині від початку вторгнення росії зареєстровано близько сотні тисяч переселенців. Багато з них були свідками російської агресії, щось втратили, когось втратили… Як це все документуєте?
— В Україні зареєстроване кримінальне провадження з низкою статей, зокрема, за ст. 438 Кримінального кодексу — порушення законів та звичаїв війни, у рамках якого здійснюємо допити свідків та потерпілих. У слідчу групу включені прокурори з усієї України, які мають повноваження проведення допитів. Наші колеги з Тернопільської обласної прокуратури від початку масштабної війни отримують від органів місцевого самоврядування списки зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб. Важливо оперативно зателефонувати до переселенців, поки вони не виїхали за кордон, і з’ясувати, чи вони є свідками або потерпілими від воєнних злочинів. Запрошуємо на зустріч. Далі найважчий момент — невідомо, що пережила людина. Є свідки, які з великим ентузіазмом хочуть усе зафіксувати, мають збережені фотографії, відео. Але приходять також люди, які ще не відійшли від шоку й болю, не можуть і слова промовити. Хто має фото чи відео, радимо їм закинути на національну платформу збору злочинів росії за посиланням: https://warcrimes.gov.ua/. На жаль, багато змушені були видалити файли з телефонів, коли виїжджали з окупованих територій, адже на блокпостах росіяни все перевіряли. Один чоловік передбачив, що буде контроль, тому все видалив, але залишив на хмарному сховищі. Приїхав на Тернопільщину, надав нам цінні відео. Можна тільки позаздрити його мужності й стійкості. На відео-
записі видно, як прямо над його головою пролітає російський військовий гелікоптер і висипає снаряди на військову частину. Наші захисники відстрілюються у відповідь. Гелікоптер не може скинути всі снаряди, тож повертається назад і скидає їх у річку. В цього чоловіка трусилися руки, але він не припиняв зйомку.

— Знаю, що в нашу область прибули кілька прокурорів із регіонів, де тривають бойові дії. Вони теж залучені до збору доказів?
— Через обстріли наші колеги змушені були покинути свої домівки, свої міста. Частині з них надали робочі місця у нашій окружній прокуратурі, частині — в обласній. З однією прокуроркою ми колись працювали на Бережанщині, потім вона переїхала до Харкова, а тепер знову повернулася на Тернопільщину. Їм довелося різне пережити, але добре, що зараз більш-менш у безпеці й можуть далі працювати. Вочевидь, їм навіть трошки легше проводити допити з потерпілими від війни, бо з упевненістю можуть сказати: «Я вас розумію». Особливу увагу при допитах звертаємо на злочини, вчинені проти дітей, опитуємо про пошкодження шкіл, дитсадків. З неповнолітніми працюють ювенальні прокурори. У будь-якому кримінальному провадженні першочергово треба збирати докази, поки все свіже у пам’яті свідків. Ми на місцях все акумулюємо і передаємо в обласну прокуратуру, звідти матеріали направляють в Офіс Генерального прокурора. Кожне свідчення важливе, бо доповнює покази інших осіб, згодом це все буде співставлено.

— Які факти важливо задокументувати?
— Вбивства, катування, зґвалтування, знищення майна, незаконні обшуки та інше — це порушення прав і свобод людини. Записуємо дані вбитих, з’ясовуємо дати, обставини. Свідки з жахом згадують, як допомагали ховати загиблих. Під час одного допиту розповіли, що з Київщини виїхали два автомобілі, а приїхав тільки один — другий росіяни розстріляли. На блокпостах чоловіків роздягали, щоб перевірити, чи нема патріотичних татуювань. Окупанти проводили незаконні обшуки в помешканнях українців. Свідок із Миколаївщини розповів, що до його оселі приїхало багато російських військових, наставили кулемет на вікно і наказали відчинити двері. Шукали, за їхніми словами, бандерівців та зброю. Люди, які розуміються у військовій техніці, описують куди і в якій кількості вона рухалася, в які об’єкти влучили окупанти.

— Такі допити для декого з потерпілих — це можливість вилити душу…
— Усі історії — важкі. Переселенка з Сєвєродонецька проплакала всю розмову, наприкінці обійняла, подякувала. Її чоловік та двоє доньок із сім’ями залишилися вдома, на окупованій території. З ними тривалий час нема зв’язку. «Я б теж не виїжджала, але маю важку недугу, закінчилися ліки, тож чоловік наполіг, щоб виїжджала», — розповіла. Згадувала, як у квартиру прилетіла ракета, як мешканці голими руками викидали уламки через вікно. Інша жінка працювала в адмінбудівлі. Коли розповідала про обстріли, її аж трусило. Захотів дати покази чоловік із Маріуполя, який вибирався із захопленого росіянами міста через Крим, а далі рушив у Грузію, Польщу. Приїхав до Тернополя. «Я готовий допомагати, чим зможу», — прийшов до нас. Він брав участь в акціях протесту проти загарбників у Маріуполі, бачив захоплення адмінбудівель, обстріли. Якось росіяни кинули гранату, поранило людей. Наш свідок відтягував одного хлопця, доправив до лікарні. Його сусіди не встигли сховатися — загинули. Назвав їхні прізвища.
Дала покази журналістка з Херсонщини, яка провела на окупованій території сто днів і намагалася звідти висвітлювати події. Це було дуже небезпечно для неї, адже окупанти передусім шукають журналістів, «атошників» і активістів.
Сім’я з Миколаївщини змушена була утікати під обстрілами, залишила дім, магазин. Вранці 24 лютого жінка ще рушила в дорогу по товар, але довелося чимдуж повертатися. Коли виїжджала з містечка, то бачила, що біля її магазину впав снаряд — були пошкоджені вікна і двері. Згодом їй переказали, що російські окупанти все розграбували. Фермер із Миколаївщини з рідними тримався доки міг, бачив, як проїжджала колона росіян. Із кожним днем ставало все небезпечніше, ракета влучила в основу їхнього будинку, тому залишив майно, худобу, техніку і виїхав.

— Які суди будуть розглядати ці справи?
— Міжнародні трибунали для військових злочинців, зокрема Гаага. Як колись були трибунали над фашистами, так само будуть і над військовими злочинцями росії. Власне для цього ми беремо у кожного допитаного згоду на використання свідчень у міжнародних інстанціях. Військові російської армії мають безпосередньо відповісти за свої дії, адже вони вправі не виконувати незаконні накази, проте свідомо ідуть на злочини. Знаємо, що в Україні вже розглядають справи в судах щодо російських військових, які потрапили в полон, якщо є докази їхньої вини. Усі зібрані факти треба виносити на міжнародний рівень для стягнення згодом репарації у всіх її формах для відшкодування завданих збитків українцям.

— Збір доказів злочинів росії — важлива справа…
— Це мегаважлива справа! Підтвердження кожного обвинувачення потребує допустимих ґрунтовних доказів. Усі ми зараз найбільше переживаємо за війну. Хочемо, щоб вона чимскоріше закінчилася, хочемо покарати винних. Крок за кроком зможемо це зробити. Зараз судять рядових російських солдатів, колись доберемось і до ключових осіб, які розпочали цю війну. Переконаний, що наша праця дасть результат, і безглузді жорстокі дії росіян будуть визнані в українських та міжнародних судах злочином.