Його позивний — Берліоз (перегукується із прізвищем французького композитора Луї Гектора Берліозі). Франк — віртуозний снайпер. «Берліоз — мисливець на вагнерівців», — усміхається захисник України із Франції. Зустрілися ми у Краматорську, коли в нього був перепочинок після вогневої. Познайомила нас заочно із Франком французька волонтерка Каміль Бертрік, яка підтримує українців, — доправляє гуманітарну допомогу для наших захисників та цивільного населення. Приїжджала й на Тернопільщину. Волонтери із Теребовлі привезли гостинці для Франка і його побратимів. Журналістка «НОВОЇ…» розпитала іноземця про його місію у війні на Сході України.

— Франку, чому ви вирішили підтримати Україну в нашій боротьбі з російськими загарбниками?

— Приїхав в Україну передусім, щоб захищати українських дітей. Торік на початку вторгнення росії в Україну французькі телеканали показували дітей-біженців, які вимушені були утікати від війни, а також поранених дітей в українських лікарнях. Боляче було дивитися. Вирішив їхати в Україну, щоб допомогти побороти зло. Прибув сюди на початку березня 2022-го. Брав участь у звільненні Ірпеня та інших міст на Київщині.

— Чи мали на той час військовий досвід? Чим ви займалися раніше?

— Так, у мене є військовий досвід, я служив у французькому іноземному легіоні в 90-х роках. Війна в Україні — найважча з усіх, в яких я брав участь. Вона певним чином нагадує Першу і Другу світові війни.

— Яка ваша думка щодо дій росії на території України? Що означає ця війна в європейському і світовому масштабі?

— Я не політик, просто розумію, що росія безпричинно напала на Україну.

— Що вас мотивує у цій війні? Згадайте найтяжчі моменти на фронті.

— Я снайпер в інтернаціональному легіоні. Мої побратими — з різних країн. Боремося за те, щоб звільнити Україну від загарбників. Ми боролися на Київщині, Миколаївщині, Запоріжжі, Донеччині — біля Сєверодонецька, Соледара, Бахмута. Найважчим для мене було бачити жахи, які росіяни творили з населенням Бучі…

— Наскільки ЗСУ професійно дають відсіч росіянам?

— Ми невпинно атакуємо їх і звільняємо українську землю метр за метром. Велика шана моїм мужнім українським братам по зброї, з якими ми стоїмо пліч-о-пліч на передовій.

— У вас є сім’я у Франції? Як рідні сприйняли ваше рішення поїхати в Україну?

— Рідні підтримали моє рішення. Мій 10-річний син наразі не знає, що я воюю в Україні. Не хочу, щоб він хвилювався за мене. Я написав йому листа, який мати передасть йому пізніше, якщо б раптом зі мною щось трапилося.

— Чи ви б хотіли залишитися в Україні після війни?

— В Україні я знайшов кохання! Не буду вдаватися в подробиці заради безпеки. Планую залишитися в Україні на час війни і після неї.

— Що потрібно, щоб перемогти росіян? Чи достатньою є підтримка України країнами Європи і США?

— Потрібно продовжувати невтомно боротися і зберегти цю мотивацію до перемоги. Усі ми готові вмерти за визволення України і українців. Світ повинен нам більше допомагати і навіть посилати свої війська, щоб перемогти росію і того гнилого путіна, адже Україна захищає всю Європу.