Ні для кого не секрет, що безкоштовної медицини давно не існує. І саме фінансові проблеми, які виникають з вини центральної влади, найчастіше стають причиною проблем з якістю надання медичних послуг.

Чому не всі міські лікарні не завжди в належному стані?

У мережі можна часто почути нарікання на поганий стан лікарень. Мовляв, давно не ремонтовані. Бракує внутрішнього устаткування. Причина такої ситуації доволі проста: уряд з року в рік не виконує своїх зобов’язань щодо вчасного перерахування субвенцій на зарплату медикам.

Змінюються президенти і уряди, але практика залишається тією ж. Кабмін залишає діру у фінансуванні зарплат лікарів (до речі, така ж ситуація з освітою), розраховуючи на те, що місцевим радам не залишається іншого вибору, як перекинути фінансування з інших статей, щоб уникнути соціального вибуху в своїх громадах. У результаті місто фактично закриває діри у держбюджеті замість того, щоб ремонтувати лікарні і впроваджувати програми розвитку галузі.

Ще у листопаді минулого року міський голова Тернополя Сергій Надал звертав увагу на те, що медична субвенція з державного бюджету для забезпечення надання гарантованих державою медичних послуг мешканцям Тернопільської міської територіальної громади передбачена тільки на І квартал 2020 року.

Для прикладу, у зверненні Тернопільської міськради вказувалося: медична субвенція на інсулін у той же період забезпечить лише 25% потреби. Держава також перестала фінансувати медичне забезпечення у шкільних закладах.

Така ситуація повторюється з року в рік. Держава стабільно затримує від 40 до 50 % передбаченої субвенції. За прогнозами, у першому кварталі 2020 року Київ вже недодав Тернополю близько 30 млн. грн.

Хто відповідальний за брак коштів?

Відповідь треба шукати у законодавстві. Бюджет і відповідні фінансові гарантії затверджують народні депутати України спільно з урядом, який дає свої розрахунки у парламент. Якби уряд повноцінно виконував обов’язки, передбачені законом, то місто мало б щороку кілька десятків мільйонів гривень для ремонту і оновлення лікарень. Тож наступного разу варто у свого депутата спитати, чому кошти не надходять вчасно.

На жаль, і в минулі роки, і нині «нагорі» прагнуть зберегти важелі впливу на громаду. В тому числі роблять це таким цинічним способом, як затримка державної субвенції. Тернопільський голова і рада пішли на певний ризик і забезпечили минулого року медиків зарплатами. У сусідніх обласних центрах ситуація не така райдужна. Там були затримки по кілька місяців і часткові виплати.

Коли ситуація з фінансуванням медицини зміниться на краще?

Лікарні будуть сучасними, коли уряд почне професійно виконувати свою роботу і відмовиться від популізму та практики перекладання власних прорахунків на місцеві бюджети.

Сьогодні при будь-яких проблемах з державним бюджетом місцеві громади опиняються у «підвішеному» стані. Красномовна цифра – понад 83 % надходжень у структурі місцевих бюджетів залежать від рішень «з центру» – свідчить про серйозні системні проблеми. Без їх вирішення ані медицина, ані освіта не будуть розвиватись. Уряд тримає місцеві громади на короткому повідку.

Тарас Васильчишин