Минуло два місяці, як під час вибуху в клубі села Угринів на Підгаєччині постраждали восьмеро юнаків. З сильними опіками до лікарні потрапили 14-річний Сергій Дума, 13-річний Вадим Шевчук, 15-річний Микола Гринтак, 16-річний Сергій Головіцький, 14-річний Юрій Погребнюк, 17-річний Богдан Гавран, 16-річний Ігор Георгіца та 14-річний Павло Корба. Більшість хлопців уже виписали з медзакладу, вони проходять реабілітацію, лише троє, які найбільше постраждали, продовжують стаціонарне лікування. Ігор Георгіца днями повернувся з Київського опікового центру до Тернопільської обласної дитячої лікарні, далі за направленням їде на реабілітацію до санаторію в Немирів. А Сергій Дума і Юрій Погребнюк продовжують лікування в опіковому центрі у Львові, готуються до операцій з пересадки шкіри. Інші потерпілі відновлюються вдома, але школу ще не відвідують.   

В Ігоря Георгіци було 47% опіків тіла, поруч із ним ці два місяці його мама Оксана Василівна, яка вчителює в Угринівській ЗОШ.

—  Наразі ми кілька днів вдома, бо синові потрібно приймати ванни, а в лікарні нема можливості, — розповіла Оксана Георгіца. —  У нього була найбільша площа опіків серед усіх потерпілих. Почався сильний токсикоз внутрішніх органів, тому 14 січня нас відправили до Києва. Ігор переніс п’ять операцій з пересадки шкіри, стан ще важкий — опухають ноги.

Йому оформили інвалідність. Проїжджаю нині повз клуб і жах охоплює. Що ми пройшли з дітьми… Газовики повинні за це  відповісти. Прикро, що завідуюча клубом не була з дітьми того вечора, може, вона відчула б запах газу і запобігла нещастю. Ігоря приходив провідати друг, який теж отримав опіки.  Каже, що вони чули дивний запах, але не подумали, що це газ. У клубі тоді був ще один хлопець, який пішов додому скоріше, бо у нього розболілася голова. Слідчі з’ясовують причину вибуху. Про офіційні висновки нам ще не повідомили. Наскільки знаємо, вибух стався через витік газу з труби біля клубу. Кілька років тому до клубу і сільської ради провели труби для подачі газу, але не підключали. Біля клубу був стояк. Але коли робили ремонт фасаду, його чомусь обрізали. Труба була відкрита…

Газовики мали б перевірити, чи нема витоку. Кажуть, що о 15-ій годині підвели газ, а о 17:48 пролунав вибух. Як я зрозуміла, епіцентр вибуху був у підсобці — там вирвало дах, сильно обгоріло. Щастя, що діти були у великому залі, бо хтозна, що могло б бути… В одну мить здійнялося сильне полум’я. Багато людей відгукнулися на нашу біду — ми безмежно вдячні.  З перших днів нам допомагав голова БФ «Добро поруч» Михайло Сиваківський. Підтримав і керівник «Тернопільгазу» Олег Караванський, співчутливо телефонував до чоловіка, надав фінансову допомогу, але прикро, що йому доводиться виправляти «косяки» підлеглих, боляче, що діти стали інвалідами…

За Юрієм Погребнюком у львівській лікарні доглядають його тітки, мама Марія Корнелівна не може бути з ним, бо має ще двох маленьких діток. Марія Погребнюк — голова Угринівської сільської ради. Поруч з лікарняним ліжком Сергія Думи його мама пані Ольга.

— Не знаємо, скільки ще часу доведеться лікуватися Сергійкові й Юрію, — зітхає жінка. — Хлопці вже краще себе почувають, але рани ще не загоїлися. Сергійко чекає на операцію з пересадки шкіри на голові. Юрій днями вже переніс таку операцію. Ми написали відмову від лікування в Тернополі, бо бачили, що діти й далі у важкому стані, і добровільно поїхали до опікового центру у Львові. Звісно, ми дуже вдячні тернопільським медикам, що врятували хлопців. Але хвилюємося за наших дітей, тому шукаємо можливість відновити їхнє здоров’я. Якщо мій син потрапив до тернопільської лікарні з гемоглобіном 145, то виписали з — 65. Його хотіли вже виписувати, але стан ще був вкрай важкий, не міг ходити. У Сергійка було 25% опіків (20% — другого ступеня, пошкоджені внутрішні органи, тому ми не могли його транспортувати), а в Юрія — 15%.

Павла Корбу виписали одним із перших. Мама хлопця Оксана Сергіївна — директор Завалівської ЗОШ, де навчаються деякі з потерпілих хлопців. Через стан здоров’я і неможливість відвідувати уроки їх перевели на екстернат.

— Після обласної дитячої лікарні син проходив реабілітацію в санаторії «Медобори», отримував водні процедури, — розповіла Оксана Сергіївна. — На лиці в Павла — рубці, на руках — рани, бо шкіра тоненька, тріскає, змушені ставити силікон. У нього було 19% опіків, пересадку шкіри не робили, лише перев’язки з анестезією. Слідчі наразі взяли покази у трьох дітей. Очікують одужання усіх потерпілих, щоб провести слідчий експеримент. Богдан Гавран почуває себе добре, тож уже цього тижня піде до школи, бо він — випускник, потрібно готуватися до ЗНО. Він раніше трохи відвідував уроки, але в морозяну погоду не міг виходити на вулицю. У Сергія Головіцького обличчя відновилося, але ще не загоїлися руки. Микола Гринтак має рани на ногах, у Вадима Шевчука рубці на обличчі і на руках… Ми перевели їх на екстернатну форму навчання. Дітям потрібна тривала реабілітація, як кажуть лікарі, упродовж двох років. Винні у нашій біді мають відповісти. Юнаки хотіли зробити добру справу для людей — готували Вертеп, бережуть традиції, незважаючи на нинішній непевний світ, а потрапили у трагічну ситуацію. Щастя, що залишилися живими… Страшно дивитися, як дитина переживає нестерпний біль, а ти не спиш ночами, молишся, просиш, щоб усе було добре.