Нещодавно Бучацький районний суд відмовив у задоволенні позову місцевому Управлінню праці та соціального захисту населення. Півроку соцзабез судився з родиною вчительки Христини Гуйван із села Костільники Бучацького району. Їх звинуватили в приховуванні майна — старої аварійної хатини, а радше — розвалюхи, яку вони не вказали у декларації, а відповідно — у незаконному отриманні соціальної допомоги. Коли 18 жовтня суддя зачитав останні рядки ухвали, Христина та її чоловік на радощах розплакалися. Не стримали емоцій і люди, які прийшли їх підтримати. «Хочу від щирого серця подякувати усім, хто переживав з нами наше горе. Ми виграли суд! Хай Господь допомагає усім, хто простягнув руку доброти та допомоги!» — того ж дня вчителька поділилася приємною новиною у соцмережі, адже її прикру історію знають далеко за межами нашої області і навіть за кордоном.

Від весни цього року Гуйвани доводили в суді, що не мали наміру будь-що приховувати у декларації, подали всі необхідні документи, консультувалися з інспектором соцзабезу. Упродовж трьох років родина отримувала допомогу від держави як малозабезпечена, та цьогоріч соціальна служба раптом нібито виявила певну невідповідність у їхніх документах і зобов’язала повернути державі близько… 100 000 (!) гривень. Це стало справжнім шоком для родини, яка і так ледь зводить кінці з кінцями. Подружжя Гуйванів виховує двох семирічних донечок — Вероніку та Домініку, а також опікується 37-річною сестрою Христини Оксаною, в якої з дитинства інвалідність. З ними зареєстрований і брат вчительки. Мешкають усі в батьківській хаті, взимку, щоб економити газ, туляться в одній кімнаті. А напіврозвалена халупа їм дісталася у спадок — свого часу батько Христини придбав її у сусідів, думав, хтось із його 11 дітей побудується там. Проте у тій хаті ніколи ніхто з їхньої родини не жив, бо там нема ні світла, ні води, ні газу, та й стіни ледве тримаються. Та, як не прикро, саме ця хата завдала чимало клопоту.

— Не віриться, що ми виграли! Суддя майже годину зачитував рішення, я до останнього не знала, чого очікувати… Навіть мій чоловік розплакався, хоча він дуже сильний, до того я тільки раз бачила у нього сльози — на батьковому похороні, — розповідає Христина. —  Не знаю, чи хтось в Україні ще вигравав аналогічні справи. Було нелегко, бо ж судилися з державою. Суд звернув увагу на те, що Управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА не зараховувало мою сестру, якою ми опікуємося після смерті моїх батьків, до нашої сім’ї. А ще суд взяв до уваги, що хатина, яку, до речі, саме інспектор порадила нам не вказувати у декларації, є нежитловою. Не знаю, чи сама змогла б відстояти свої права в суді.  Я оббила чимало порогів з проханням про підтримку. Можновладці практично нічим не зарадили, а ось звичайні люди подали руку допомоги. Простому народові важко боротися з жорстокою системою, але якщо у когось щось таке трапляється, потрібно не опускати рук, не боятися розголосу, боротися до кінця. Я безмежно вдячна і моїм адвокатам. Спершу я мала безкоштовного адвоката, потім одна добра людина оплатила мені ще й приватного, вони правильно вибудували захист. Очевидно, соцзабез подаватиме на апеляцію, та я готова боротися далі, бо ж йде мова про чималу суму, яку, я вважаю, отримувала законно і витрачала її винятково на дітей і сестричку. Наразі ми не маємо статусу малозабезпеченої сім’ї, не маємо жодних пільг. Попри суди, до нас нормально ставляться у соцзабезі. Однак після пережитого маю певне побоювання звертатися до соціальної служби. Попереду зима, нам, можливо, вийде субсидія, я навіть записалася на прийом до соцзабезу, та все ж щось мене стримує, бо переконалася, що держава однією рукою дає, а іншою — забирає. Схожа проблема спіткала не тільки мою сім’ю. Мешканка Бучача, яка сама виховує трьох діток, розповідала, що отримувала допомогу, та несподівано у неї нібито виявили «ліву» зарплату. Після такої звістки жінка аж до лікарні потрапила з нервовим зривом. На щастя, їй теж вдалося заперечити все в суді. Знаю випадок, коли соцзабез судився з родиною, яка не вказала в декларації старе авто, котре стоїть металобрухтом ще з 80-их років.

Інтереси родини Гуйванів у суді представляв адвокат Юрій Чудопалов. З приводу бучацької справи правозахисник дав коментар «НОВІЙ…»:

— Упродовж трьох років соцзабез приймав документи у Гуйванів на призначення допомоги як малозабезпеченій сім’ї і не вбачав порушень, а тут раптом родину звинуватили у якихось порушеннях. Документи у соцзабезі проходять два етапи перевірки: спершу інспектор, який приймає їх, перевіряє на відповідність чинному законодавству, а згодом дані вивчає старший інспектор. Лише після цього відбувається засідання комісії, яка, власне, й вирішує, чи необхідно родині призначити допомогу на підставі поданих документів. Пані Христина надавала документи про те, що її сім’я складається із шести осіб, проте соціальна служба самовільно, попри довідки, які приймали інспектори, вирішила, що до сім’ї належать лише четверо осіб. У такому разі соцзабез підрахував, що у Гуйванів є надлишкова житлова площа, тому вирішив, що допомога їм нараховувалася безпідставно. Соціальна служба, керуючись відомими тільки їй мотивами, звернулася до суду і доводила, що сім’я складається з чотирьох осіб, а відповідно вимагала повернення коштів. Виникає запитання: яким чином соціальна служба упродовж трьох років перевіряла документи? Соцзабез зобов’язаний перевіряти повноту, правильність та достовірність документів. Справді, у законодавстві є норма, що за неправдиві дані чи приховування даних несе відповідальність особа, яка подає документи, але передусім спеціалісти зобов’язані перевіряти всі відомості, проконсультувати громадян, а не перекидати відповідальність.

Стосовно аварійного будинку, то він лише на папері є житлом, насправді непридатний для проживання. До речі, законодавці не передбачили, яким чином житло можна визнати не житлом. Так, приміщення можна перевести в нежитловий фонд, але воно все одно залишається житлом.