«Кредит за 5 хвилин без застави і поруки» — таких привабливих пропозицій нині чимало. Не потрібно навіть виходити з хати, достатньо зайти в інтернет, зробити заявку і гроші надійдуть на рахунок. Проте така легка позика часто має сумні наслідки. Про це добре знає тернополянка Руслана Марків, якій довелося віддавати борги, до яких вона непричетна. Коли ж відмовилась платити, почали надходити погрози. Пані Руслана — авторитетна в Тернополі лікар-стоматолог із 27-річним стажем. Торік вона зіткнулася з непростою ситуацією — дізналася про борги сина перед онлайн спілками. Хоч як було важко, але допомогла йому погасити кредити. А цьогоріч навесні до неї знову зателефонували невідомі, вимагаючи величезні суми. «Більше ні копійки!» — жінка категорично відмовилася платити, бо не певна, що це взагалі реальні борги і що вибивають з неї кошти не шахраї. Посипалися погрози, почався психологічний тиск… Пані Руслана звернулася до поліції, бо вважає, що ніхто не має права переслідувати її через дорослого сина, до того ж, не довівши документально, що він справді має борг.

«Віддала 270 тисяч гривень невідомо кому…»

Через хвилювання пані Руслана потрапила до лікарні, на певний час закинула роботу. Лише після спілкування з адвокатом і правоохоронцями змогла адекватно оцінити ситуацію і вирішила боротися.

— Якщо Ярослав комусь щось заборгував і є підтверджуючі документи, нехай подають до суду, тоді він цивілізовано сплатить. Інакше — кому давати гроші? Припускаю, що це звичайні шахраї не дають нам жити, — міркує пані Руслана. — Чотири місяці мене переслідують аферисти через кредити, які нібито брав мій син. Але чи справді він їх брав — невідомо. Жодних документів не надали. Невідомі особи вимагають перерахувати їм певні суми, погрожують, що зроблять мене інвалідом, що заберуть мою квартиру… Тероризують телефонними дзвінками — буває, по десять і більше разів на день. Надсилають на вайбер непристойні колажі з моїми фото, кажуть, що оприлюднять їх у соцмережах. Через цю ситуацію від весни практично не бачусь і не спілкуюсь із сином… Він живе окремо, працює лікарем в іншій клініці.

Жах із кредитами почався три роки тому. Про те, що в Ярослава є борги, я дізналася торік. Син кілька разів взяв незначні кредити, як його схопили «на гачок» — нав’язливо пропонували позики, надокучливо телефонували. У кого і скільки точно брав — невідомо. Позичав тисячу-другу, а за місяць наростали десятки тисяч. Через борги у нього виникли непорозуміння з дружиною, на руках маленька дитина… Щоб вибратися зі складної ситуації, я зібрала всі заощадження, допомогли мої друзі, і за лютий-квітень 2018-го перерахувала так званим кредитним спілкам 29 тисяч гривень. Проте вже у листопаді почали телефонувати за 57 тисяч боргу, за грудень минулого року і січень 2019-го «набігла» 51 тисяча, за лютий — 63 тисячі, за березень — 77… Загалом віддала їм 270 тисяч гривень. Тепер шкодую, що перераховувала гроші, бо ні звітності, ні розуміння, куди вони пішли. Такі питання треба вирішувати в суді, а не йти невідомо в кого на повідку…

«Досі ходить, ніби під гіпнозом…»

У червні цього року пані Руслана звернулася із заявою до правоохоронців, бо коли відмовилася платити вимагачам, їй почали погрожувати. Вказала понад десяток номерів телефонів, з яких надходять залякування, надала копії повідомлень із погрозами. Поліція порушила кримінальне провадження.

— Помилка сина в тому, що звертався не до банку, якщо справді була потреба, а до онлайн спілок, адже за більшістю з них ховаються аферисти, — продовжує пані Руслана. — До нас телефонували з вимогою погасити борги з різних контор, зокрема, вказували такі назви, як «Alekskredit»,  «Лайм мані» «Moneyveo», «CCloan», «Готівочка», «Гроші швиденько», хоча жодних документів не надавали. Не бачила я й угод, які син укладав би з ними. А погрожують нам тепер колектори.  Кредити — це кабала. Якщо людина хоч раз візьме онлайн позику, опиняється  в рабстві, кредитори її вже не відпустять. Тиснуть психологічно — годі опиратися. А в результаті — незрозумілі непосильні борги.

Останні роки були для мене важкими — поховала батьків, сестру, брата, а тут ще й стала заручником незрозуміло чого… Ярослав — єдиний мій син, сама виховувала його, він був гарною дитиною, добре вчився. Як не прикро, став жертвою афери — ходить, ніби під гіпнозом. Скільки, коли і в кого позичав коштів — не каже, мабуть, сам не знає. Реальних грошей не приносив додому, не купував їжу, не платив за комуналку — оперував тільки віртуальними сумами. Розумію, що якщо справді позичав — мусить повернути, але, думаю, що з нього хочуть «вибити» й те, чого не брав. «Ти карова дойная — всьо заплатішь», «ти кошолка — ми с тєбя всьо витянєм», «тєбє не жить…» — такі й ще гірші погрози з нецензурною лексикою надходять мені ледь не щодня. Я вже навіть не беру собі близько до серця ці слова. Пояснюю, що я нічого не брала у них і повертати не буду, але вони далі тиснуть.  Ганьблять мене в інтернеті — розсилають про мене повідомлення непристойного характеру. Більше того, взялися вже за моїх друзів — використали фото моєї пацієнтки, а днями зателефонували до мого колеги і вимагали, щоб погасив за мене кредит, розшукали номер до колишньої сусідки — взялися її «бомбити». Підсилають до мене на роботу сумнівних людей, щоб розвідали ситуацію. Яке мають право так чинити? Чому в нашій країні потерпілі не говорять про такі дикі методи розправи? Бояться підірвати репутацію, соромляться перед людьми? Якби не мовчали, то в країні давно навели б лад з тими шахрайськими конторами.

Кредитори, колектори чи бандити?

Правоохоронці наразі не розголошують журналістам деталей розслідування за зверненням Руслани Марків. Тернополянка заручилася підтримкою адвоката, оскільки хоче все з’ясувати в законодавчій площині.

— Найчастіше з кредитних спілок до мене телефонує якийсь Володимир Бойко, котрий називає себе юристом. Кого саме представляє — невідомо, — каже пані Руслана. — Якось мій адвокат спробував із ним поспілкуватися, перекинув йому копію свого посвідчення, але той відразу вимкнув телефон, а мені знову надіслали принизливу картинку. Може, це хтось сидить у тюрмі і заробляє шахрайським способом на довірливих… «Чому ти не в кабінеті?!» — бувало телефонують мені невідомі і починають психологічний тиск. Можливо, стежать за мною. Чотири місяці живу, як під прицілом снайпера. У мене сильний характер, але вони пробують мене зламати. Проте я вже нічого не боюся — на випадок моєї смерті склала заповіт на інших людей, вимушено позбавивши сина спадщини через кредитних варварів.

«НОВА…» зателефонувала за номером, з якого найчастіше надходять погрози пані Руслані. Підняв слухавку якийсь чоловік. Почувши, що до нього звернулася за коментарем журналістка, почав нервувати, обурювався, чому йому телефонують на приватний номер, не захотів пояснювати, яку фірму представляє і чому не дає спокою тернополянці.

Журналістка зустрілася і з Ярославом, щоб почути подробиці. Проте чоловік небагатослівний, він досі у важкому психологічному стані.

— Брав кілька незначних кредитів, погашав, а потім почалися штрафні санкції, вивести лад в яких самому нереально, — зізнався Ярослав. — Підтверджував позику кодом онлайн, електронного підпису не маю. Зараз вже не позичаю.

— Не розумію, як можуть позичати гроші людині без підтвердження її платоспроможності, не знаючи, чи вона здорова чи хвора, чи не бере кредит на чужі документи, — дивується пані Руслана. — Скоріш за все ці кредитні спілки діють незаконно, шукають «жертву», а далі починають тероризувати. Дають кредит за 5 хвилин, а потім доводять людей до самогубства… У нас правова країна, тож такі схеми неприпустимі. Потрібен контроль за такими спілками аферистів, які ніби щось і позичають, а потім вимагають, скільки заманеться. Це злочинні дії, які, вочевидь, покривають у високих кабінетах, бо як інакше пояснити їхнє нахабство. Сподіваюся, у нашому випадку правоохоронці перевірять і покарають осіб, які вдаються до незаконних дій.