Упродовж усього шоу «Танці з зірками’2019» хейтери засипали мережу підозрами, що популярна українська гумористка, учасниця «Кварталу 95» Олена Кравець несправедливо залишається у проєкті. Мовляв, їй підсуджують через те, що вона подруга президента Володимира Зеленського. Акторка спільно з партнером Максимом Леоновим не завжди добре танцювала та була помітно слабшою порівняно з іншими учасниками. Відтак судді по-різному оцінювали її виступи, а глядачі щотижня то рятували від зони ризику, то ображали у соцмережах, називаючи «дерев’яною королевою».
Водночас Олена Кравець не втомлювалась спростовувати всі чутки, заявляючи, що вона по-справжньому працює в залі та бачить свою сім’ю всього кілька годин на добу. І хоча до фіналу Олена не потрапила, покинувши «Танці…» у 12 ефірі, спогади про участь у проєкті у неї залишилися якнайкращі.

Про танці

– Ні, мені не було соромно впродовж усього проєкту! Мене ніхто нікуди не тягнув, я все досягала своєю працею. Я впевнена: це був один із найщасливіших періодів у моєму житті. Це була казка, яка ожила. Вдячна всім, хто долучився до цього шоу. Насамперед Максиму Леонову, адже так складно навчити іншу людину танцювати. Дякую йому й за те, що не маю наміру прощатись із танцями, буду й далі вдосконалювати свої вміння. І надзвичайно вдячна своїй родині, яка з розумінням поставилась до моєї відсутності та підтримувала мене.
Про найяскравіші миті
– Ой, таких багато. Ну, наприклад, коли Сергій (чоловік Олени Сергій Кравець, молодший від неї на два роки, продюсер в «ShootGroup Production», колишній виконавчий продюсер студії «Квартал 95», автогонщик. 1 травня 1997 року, на своє 18-річчя, він освідчився Олені Маляшенко, з тієї миті почалися їхні серйозні стосунки – авт.) несподівано приїхав до Харкова, де я стажувалася (Олена – фінансист за фахом – авт.). Оце був сюрприз! І поки я була на роботі, він зварив борщ, рецепт якого взяв у мами по телефону-автомату. Борщ більше нагадував другу страву. Але якщо врахувати, що Сергій не готує взагалі, то це був подвиг. Ми тоді вже зустрічалися. Познайомилися в команді КВК (ще у виші), а відправною точкою наших стосунків став такий випадок. Сергій захворів, не з’являвся на репетиціях, мобільних телефонів тоді ще, звісно, не було, і я вирішила, що просто зобов’язана провідати його. По-дружньому. Та згодом все пішло в інше русло.

Про лідерство в сім’ї

– Глобальних рішень поодинці не приймаємо, а в дрібницях – прапор першості у нас переходить. Сергій – мій ідеальний чоловік: він – добрий, трохи сентиментальний, з правильними цінностями і твердими життєвими установками. Мені подобається, як Сергій ласкаво розмовляє зі своїми рідними. Я повинна бути слабкою, щоб відчувати себе сильною. Все це я знайшла в своєму чоловікові. А Сергій, думаю, шукав людину, з якою йому приємно навіть мовчати. І мене надзвичайно зігріває думка, що ця людина для нього – я.

Про близнюків

– До моєї другої вагітності ми йшли з чоловіком давно. Сюрпризом стала тільки кількість дітей (сміється – авт.). Але це приємний сюрприз, якому ми дуже зраділи. Наші трирічні близнюки дуже різні, вони наче з різних планет — інь і янь такі. Катя – філософ, вона трохи космічна дівчинка, задумлива, мрійлива. Іванко теж дуже чутливий хлопець, але це просто ракета «земля-повітря»! Це живчик, це неймовірна чоловіча енергія поки ще в маленькому хлопчикові… Вони, як мені здається, доповнюють одне одного дуже добре. Чесно кажучи, я собі такими їх і уявляла, коли була вагітна.

Про виховання

– Дітей я виховую без покарань. Не зовсім розумію, чому потрібно вибудовувати з дітьми стосунки з позиції домінування через те, що ти вищий і старший. Звичайно, різне трапляється, але я зазвичай кажу, що «мені дуже не подобається, або ж мені неприємно, чи я не знаю, як тут бути, я не хочу робити те, що ти просиш, бо мені це не здається доцільним»… Звісно, я враховую вік. Ну, як ти покараєш малюків? І навіщо?..
Щодо старшої доньки, 16-річної Марії, то вона уже міркує про майбутню професію: схиляється до спеціальності режисер-продюсер або ж стиліст. Я підтримаю будь-яке її рішення, головне, щоб їй подобалося і очі горіли. Взагалі ми з чоловіком дозволяємо Марії «відриватися». Вона ще у тому віці, коли можна дозволити собі повар’ювати. Я просто пам’ятаю своє дитинство, коли мені це все забороняли, тому я не сувора мама. І навіть якщо вона фарбує волосся в синій, рожевий, зелений кольори, я її не зупиняю. Послухайте, коли ж іще, якщо не в цьому віці, таке можна зробити?

Про старшу доньку

– Після появи в сім’ї «двох зайців» старшій доньці стало бракувати особистого простору. Тож вона почала жити окремо. Я крута мама. Це було вимушене рішення. Наша велика сім’я була трохи обтяжена житлом, і у мене закралася думка, щоб Марія жила окремо. Ми почали шукати можливості й ця можливість дивовижним чином з’явилася сама собою. Батьки однієї з подруг Марії подзвонили мені й сказали: «Олено, ми знаємо, що є така проблема, що ви хочете вирішити це питання, а у нас є рішення. Давайте ваша донька буде жити з нашою».
Спочатку я хвилювалася, але знала, де вона, знала, що вона у безпеці, адже я впевнена у батьках подруги Марії. Переїзд пішов доньці на користь: вона дуже швидко подорослішала і стала справжньою господинею. Це справді школа життя.

Про себе в політиці

– Ні, в політику я йти не збираюся. У мене немає жодних політичних амбіцій. Мені це абсолютно не цікаво. Мені здається, це дуже складно і це зовсім не жіноча справа. Я не хочу брати на себе таку велику відповідальність, у мене немає досвіду, прагнення і пристрасті до цих речей. Політика – це завжди боротьба і дуже непроста. Я знайду собі інші сфери для самовираження.

Про хрещення Олени Зеленської

– Жартую, що з Володимиром Зеленським ми взагалі є практично родичами, адже я – хрещена його дружини, моєї подруги Олени Зеленської. Як сприйняла пропозицію подруги стати її ж хресною? Це не було якось урочисто і пафосно. Просто Олена і Володя хотіли охрестити доньку Олександру, для цього Олені теж потрібно було бути охрещеній самій. А оскільки мій чоловік – хрещений їхньої доньки, я була «не зайнята». Мені дуже приємно, що Олена вибрала саме мене. Нині з цього приводу ми більше іронізуємо.

Про життя після 40

– Якщо чесно, до цієї цифри я ніяк не ставлюся, і морально до неї давно підготувалася. Років 20 тому вона мені здавалася такою далекою і нездійсненною, майже неіснуючою! А нині, коли вже перейшла за неї, ти розумієш, що нічого, крім самої цифри, не змінилося. Мені здається, я дуже добре увійшла у цей вік. Дуже багато ще попереду, а до дечого і не хочеться повертатися. Мені комфортно з цією цифрою, а це головне.

Про найсокровенніші бажання

– Які три бажання я здійснила б, якби мала чарівну паличку? Насамперед я би хотіла зробити так, щоб усі війни закінчилися – всюди і назавжди. Я би забажала, аби у кожної дитини у світі були батьки. І ще я би зробила так, щоб усі дівчатка могли їсти багато солодощів і ніколи не гладшали (сміється – авт.)!