11 листопада 2020 року Тернопільський міськрайонний суд виніс вирок — довічне позбавлення волі. Апеляційна інстанція згодом пом’якшила покарання, призначивши 15 років ув’язнення. Утім касаційна інстанція не погодилась і повернула в апеляційний суд на новий розгляд. 10 лютого 2022-го апеляційний суд залишив у силі вирок першої інстанції. Нещодавно Верховний Суд підтримав це суворе покарання для Андрія Горбатюка.

«У квартирі було 32 відбитки пальців»

Жорстоке вбивство сталося 16 квітня 2019-го. Тетяну знайшли мертвою в калюжі крові у власній квартирі на вулиці Курбаса у Тернополі. З підозрою в убивстві поліція наступного дня затримала Андрія Горбатюка. Спершу він визнавав, що вчинив злочин, але в ході слухання справи в судах заперечував свою причетність. Коли ж вирішувалася його доля у Верховному Суді, не виявив бажання бути присутнім. Виступили онлайн його захисник Петро Череватий і адвокат потерпілих Володимир Рубінський.
Захисник Горбатюка просив закрити кримінальне провадження, оскільки вважає, що докази у справі недостатні для встановлення вини підзахисного.

— Судами вищої інстанції встановлено, що вина обвинувачуваного доводиться тільки непрямими доказами. У такому разі суди зобов’язані були спростувати версію сторони захисту, яку озвучив Горбатюк, з приводу того, що кримінальне правопорушення могло бути вчинене іншими особами, але не зробили цього. У квартирі потерпілої знайдено 32 відбитки пальців, з яких лише один належить обвинувачуваному. Також у помешканні виявлено слід взуття у калюжі крові потерпілої, який не належить засудженому. Ці обставини не враховані. Як вбачається зі змісту судових рішень, єдиним непрямим доказом вчинення Горбатюком правопорушення є два висновки судово-медичної експертизи. Ми заперечуємо допустимість висновків експертиз, оскільки їх проводив один експерт. Суди однобоко підійшли до вивчення особи засудженого. Суд першої інстанції свою позицію щодо необхідності призначення довічного позбавлення волі мотивував оцінкою особи обвинувачуваного і висновком судово-психіатричної експертизи, з якої нібито встановив, що Горбатюк є асоціальним, що йому чуже це суспільство. Ставимо під сумнів висновок експерта, бо обвинувачуваний повідомляв, що лікувався від наркоманії, що намагався змінити своє життя і бути членом суспільства. Горбатюк не був раніше судимий, не вчиняв злочинів, не встановлено жодної обставини, яка вказує, що він несе небезпеку.

«На шиї Тетяни — 99 ножових поранень…»

Протилежну позицію висловив Володимир Рубінський — адвокат матері загиблої Світлани Храпко і її бабусі Ілларіони Негожай. Жінки зараз перебувають за кордоном, тому не змогли прибути на засідання.

— Касаційна скарга містить суперечності щодо доводів сторони захисту. Порушення, про які говорить захисник, вже оцінені судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Не було порушено право на захист Андрія Горбатюка. До того ж, він навчався на юридичному факультеті, тож обізнаний з юриспруденцією. Стосовно експертиз, то суд першої інстанції вказує на належне їх обґрунтування. Висновок суду щодо доведеності вини у вчиненні злочину Горбатюком ґрунтується на об’єктивно з’ясованих і підтверджених доказами обставинах, які були досліджені під час судового розгляду і належним чином оцінені. Як вказує судово-медична експертиза, обвинувачуваний усвідомлював свої дії, тобто був умисел завдання страждань. На час нанесення тілесних ушкоджень Тетяна перебувала у свідомому стані, з кожним наступним пораненням відчувала біль, захищалася… По всій квартирі були сліди крові. Лише на шиї дівчини виявлено 99 ножових поранень… Після вчинення злочину Горбатюк не надав потерпілій допомогу, не викликав швидку. Це свідчить про його підвищену небезпеку для суспільства і характеризує засудженого як стійку антисоціальну особистість, схильну до жорстокості та безпідставного насильства. Горбатюк утікав від відповідальності — покинув Тернопільську область. У висновку судово-психіатричної експертизи зазначено, що він відчуває дискомфорт, тривогу і страх у суспільстві. З 20-річного віку почав систематично вживати наркотичні засоби. З моменту затримання він не просив у потерпілих пробачення, тільки єдиний раз сказав, що шкодує про свої дії. Так і не розкаявся, що свідчить про його небажання змінюватися.

«Цього вбивства могло не бути…»

Журналістам «НОВОЇ…» вдалося взяти коментар у матері Тетяни Подвашецької, яка досі прибита важким горем.
— Добре, що нарешті закінчилися суди, але, на жаль, моєї найдорожчої дитини нема і вже ніколи не буде поруч, — зітхає Світлана Храпко. — Вирок справедливий. Такий, який Бог вважає за потрібний, щоб люди побачили правду і щоб зло було покаране ще тут, на землі. Я молилася, щоб настала справедливість. Чи маю на Андрія образу? Чи легко простити? Я відпустила все… Нехай Бог його розсудить. Думаю, що цього могло не статися, якби його матір і рідні були для нього підтримкою, допомагали формувати внутрішній світ, а не тільки забезпечували матеріально. Звідки у нього злість на світ?.. Не звинувачую рідних Андрія, просто вкотре задаю собі ці складні запитання і шукаю відповіді. Кожна дитина хоче щирих розмов, довіри і турботи, хоче відчувати надійну опору в сім’ї. Цього вбивства могло не бути… Моя Тетянка могла жити і бути щасливою. Що рідні зробили, коли Андрій прийшов додому після вбивства? Викинули одяг у смітник. А могли викликати швидку. Можливо, лікарі би ще врятували мою доньку. Бог їм суддя…