Силос із борщівника виявився звичайним, а корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Тому запроваджену культуру залишили без уваги. Згодом це стало катастрофою в місцях вирощування через визрівання значної кількості насіння борщівника і значного його поширення.
На даний час цей бур’ян зустрічається майже по всій території України на луках, берегах річок, вздовж доріг, каналів, ярів, балок, заплавах річок і струмків, необроблених землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних ділянках, лісосмугах, садах, у населених пунктах. Борщівник добре адаптований до наших природних умов через короткі зими й відсутність конкурентів.
Нині помітно зростають площі, зайняті чужорідним видом, який широко розповсюджується, конкуруючи з аборигенними видами за екологічні ніші, а також спричиняючи загибель місцевих видів. Він агресивно витісняє місцеві види не лише трав’яних, а й деревних порід, монополізує територію. Борщівник Сосновського містить фотоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні. Тканини борщівника містять особливі фотодинамічно активні речовини – фурокумарини, які під час контакту зі шкірою людини під впливом сонячного світла підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання і нейтралізують при цьому дію меланіну. Вони провокують важкі, подібні до опіків, дерматити. Навіть якщо людина доторкнулася до цієї рослини вночі, вже вранці при сонячному світлі будуть з’являтися пухирі. В молодому листі ці речовини можуть розкладатися при термічній обробці. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час їх появи – від кількох годин до кількох діб. З часом на місцях опіків з’являються темні плями, які зникають від 3 місяців до 3 років. Особлива небезпека полягає в тому, що у разі дотику до рослини або потрапляння її соку на шкіру людина не відчує відразу болю, як при контакті з кропивою. Через рік при значних ураженнях шкіри можливі рецидиви — при новому опроміненні тіла сонячними променями на шкірі у місцях опіків знову з’являються коричневі плями. Виявлено випадки дерматозів — до III ступеня, і навіть летальні випадки від численних опіків шкіри у дітей молодшого віку. При сильних опіках підвищується температура, починається лихоманка, з’являються виразки. Найбільше фурокумарини накопичуються у ворсинках та на листі. Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною і прикрити цю ділянку одягом або пов’язкою. Потім уражені ділянки шкіри необхідно промити великою кількістю води, бажано з додаванням невеликої кількості соди. У такому розчині кумарин, його похідні й ефірні олії розчиняються краще, а тому більшою мірою і швидше видаляються зі шкіри. Потім уражені місця доцільно змастити будь-яким засобом від опіків. Надмірне накопичення кумаринів в організмі людини сприяє виникненню захворювання під назвою «вітиліго». Борщівник також викликає алергічні реакції. У хворих на астму він може спровокувати напад задухи.
Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) – отруйна багаторічна рослина родини зонтичних (Apiaceae). Стебло шорстке, ребристе, пурпурне або з пурпурними плямами. Зростає до 3-5 метрів заввишки, товщина стебла – до 10 см. Має дуже великі трійчасті – перисто-розсічені листки жовтувато-зеленого забарвлення завдовжки 1,4-1,9 м. Коренева система у рослин стрижнева, добре розвинена, в ґрунт проникає неглибоко: основна маса лежить в шарі до 30 см. У верхній частині корінь розгалужений, головний і бічні корені м’ясисті. При пошкодженні вони виділяють світло-жовту рідину з різким запахом ефірної олії, що має сильну пекучість.
Майже все насіння, яке з’явилося наприкінці літа, перебуває в стані спокою і не проростає восени. Обов’язковою умовою проростання є вологість і вплив протягом одного-двох місяців низьких середньодобових температур 2 — 4 ° C. Проростанню передує вихід зі стану спокою. Сходи і пагони від кореневих бруньок з’являються в березні-травні. Цвіте з липня до серпня, а плоди дозрівають з липня до вересня. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізаний. Розсівається в діаметрі 5 — 6 м навколо материнської рослини, проте сухостій з насінням переносить зимові хуртовини, перебуваючи над сніговим покривом, сприяючи рознесенню насінин на великі відстані. Одна рослина утворює 15-20 тисяч летючих насінин, вони можуть прорости в ґрунті навіть через 10-12 років.
Насіння борщівника Сосновського поширюється вітром завдяки наявності «крилаток», які значно підвищують його летючість, також розповсюджується тваринами, людьми і транспортними засобами.
Борщівник Сосновського є небезпечною та екологічно шкідливою рослиною, тому необхідно систематично проводити цілий комплекс заходів, щоб не допустити його поширення.
Механічні заходи: разове викошування чи зрізання є малоефективним заходом, оскільки рослина відростає заново і починає цвісти, відростають нові зонтики, навіть після кількох скошувань. У результаті суцвіть з насінням може стати ще більше, за 1-2 тижні починають рости нові пагони і через 3 тижні ефект від разового скошування зникає. Систематичне скошування, перерізання коренів на глибині 10-15 см забезпечує знищення рослини. Оскільки розмножується борщівник тільки за допомогою насіння, слід не допускати появи квітконосів. Борщівник викопують (тільки в щільному одязі і в гумових рукавичках) і обов’язково спалюють.
Хімічні заходи: використання гербіцидів гліфосатної групи, дикамби та інші гербіциди, зареєстровані в Україні. Достатня концентрація – 5л/100м² стандартного розчину препарату Раундап, тобто 360 г/л гліфосату. Необхідно обробити 70-80% листкової поверхні рослин борщівника. Першу обробку слід проводити навесні, коли висота рослин не перевищує 50 см, з повторною обробкою після відростання рослин. Односезонна обробка не приносить результату, на наступний рік виникають масові сходи, а ще через 2 роки результати роботи втрачаються. Найкращим варіантом є глибоке зорювання ґрунту і використання очищених земель під сільськогосподарські угіддя.
Біологічні заходи: використання місць зростання борщівника під пасовище. Вівці після певного періоду звикання охоче споживають його. Вони віддають перевагу молодим свіжим рослинам і швидко їх знищують. Для цих цілей найкраще застосовувати чорних овець, оскільки у тварин з пігментованою шкірою ризик фотохімічних опіків мінімальний.
Якщо ви берете участь у знищенні борщівника, пам’ятайте, що одяг та взуття мають бути водонепроникними і максимально закриті, обличчя та очі мають бути захищені окулярами і маскою. У разі безпосереднього контакту зі шкірою та виникнення опіків негайно звертайтеся до лікаря!
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: борщівник