Серед всіх інфекцій, на які хворіють діти, друге «почесне» місце за частотою захворювання посідають саме кишкові — після ГРВІ. Взагалі, гострі кишкові інфекції досить поширені серед усього населення, але така «популярність» у дітей має свої логічні пояснення.
Зараження кишковою інфекцією відбувається фекально-оральним шляхом, тобто через рот. А посередниками можуть бути брудні руки, немиті фрукти, недотримання гігієнічних норм. Тут за дитиною не встежиш, а дитячий імунітет до хвороботворних бактерій і вірусів дуже слабкий порівняно з дорослим, особливо це стосується новонароджених.
Звідки ворог?
Спектр збудників гострих кишкових інфекцій надзвичайно різноманітний: бактерії (сальмонели, кишкова паличка, умовна-патогенна флора та ін.), віруси (рота-, адено-, рео-, ентеро-, коронавіруси), найпростіші (амеба дизентерійна, лямблії, балантидій). Проникаючи в людський організм, збудники кишкових інфекцій починають активно розмножуватися. У результаті процес травлення порушується, а слизова кишечника запалюється — чорну справу зроблено.
У повсякденному житті ми контактуємо з мільярдами різних бактерій, але природою передбачена ціла система захисту людського організму від чужорідного вторгнення: бактерицидними властивостями володіє слина, отруйний шлунковий сік, сприятлива мікрофлора в кишечнику. Але за певних умов (наприклад, влітку, коли велика кількість споживаної рідини розводить наш шлунковий сік) природний захист слабшає, роблячи нас уразливими до різних патогенних організмів. Зараження відбувається також за умови, коли сили ворога переважають наші власні захисні функції, тобто коли атакуючих нас хвороботворних вірусів і мікробів занадто багато.
Джерел зараження дуже багато, це:
* неякісні продукти харчування і питна вода;
* недотримання правил особистої гігієни;
* порушення умов зберігання і приготування їжі;
* комахи-переносники;
* контакт із зараженою землею або піском;
* контакт з хворою людиною.
Симптоми кишкової інфекції
Незважаючи на те, що класифікація кишкових інфекцій дуже обширна, майже всі вони мають спільні симптоми прояву: пронос, блювота, нудота, підвищене газоутворення, болі в животі, підвищення температури тіла, відсутність апетиту, загальна слабкість і нездужання.
Лікування: очистити і відпоїти
Якщо дитина починає проносити і (або) блювати, вона стовідсотково хвора, і батькам слід негайно почати вживати певних заходів. Найбільша помилка батьків – прагнення припинити, здавалося б, небажані прояви хвороби. Але в перші години цього робити категорично не можна, тому що блювота, як і пронос – це захисна реакція організму, який намагається самоочиститись від токсинів. Зупинка очищення призведе до ще більшої інтоксикації.
Важливо при цьому постійно заповнювати втрати рідини і мінеральних солей (калію, натрію, кальцію). Зверніть увагу: зневоднення і демінералізація дуже небезпечні не тільки для здоров’я, а й для життя дитини! Тим більше, що у дітей ці процеси відбуваються дуже стрімко, оскільки запаси води і солей в дитячому організмі дуже невеликі, і часто в таких ситуаціях рахунок йде на години. Ви повинні подбати про те, щоб дитина пила багато рідини. Поїти необхідно спеціальними розчинами, порошки для приготування яких продаються в кожній аптеці (наприклад, регідрон). Але якщо це тимчасово неможливо (під рукою такого не виявилося), давайте дитині пити що завгодно — воду, зелений чай, компот із сухофруктів, відвар родзинок або шипшини — тільки несолодкі. Жодних соків і молочного!
Поїти дитину потрібно по 2-3 чайні ложки кожні 3-5 хвилин.
Якщо дитина блює, то пити необхідно маленькими порціями, щоб не провокувати повторні напади, — буквально по ковтку, але дуже-дуже часто. Заповнення рідини — найголовніше при ГКІ завдання, в іншому випадку (якщо напоїти не виходить, триває часта блювота) необхідно ставити крапельниці, причому негайно.
Найкраще давати дитині тепле пиття (температури тіла) — в такому випадку всмоктування рідини із стінок кишечника в кров відбуватиметься максимально в короткі терміни, що у випадку ГКІ вкрай важливо.
Щоб переконатися в тому, що надходження рідини в організм відбувається в достатній кількості, стежте за сечею дитини: якщо вона світла (в ідеалі — прозора) — дефіциту рідини немає. Якщо ж самотужки поповнити рідину не вдається і стан дитини погіршується, вона продовжує блювати чи сильно проносити — негайно звертайтеся до лікаря!
Лікування ГКІ легкого та середнього (для дітей старшого віку) ступеня важкості можливе в домашніх умовах. В інших випадках проводиться стаціонарне лікування. Важкість захворювання визначається ступенем зневоднення, можливістю приймати рідину через рот, вираженістю інтоксикації, загальним самопочуттям.
До слова, без консультації лікаря застосовувати антибіотики, протиблювотні та протидіарейні засоби не варто! Виняток складають препарати з лакто- і біфідобактеріями. Допускається самостійний прийом сорбентів (смекта, атоксил, біле вугілля) та препаратів з лакто- і біфідобактеріями.
Лікування дорослих при ГКІ — аналогічне. Якщо ви підозрюєте у себе кишкову інфекцію і вирішили «розібратися» з нею самостійно, вам відводиться рівно добу на те, щоб повернути свій організм в норму. Не вийшло — довірте це завдання лікареві!
Якщо ж на ГКІ захворіло немовля, до лікаря звернутися треба негайно!
У профілактиці ГКІ у дітей важливим є грудне вигодовування немовлят, користування безпечною водою, дотримання санітарних норм при зберіганні, приготуванні та прийомі їжі, миття рук після відвідування туалету. Продукти харчування слід купувати в магазинах, а не у випадкових продавців та на стихійних ринках.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
