Коли перед президентськими виборами політичні оглядачі попереджали, що в разі відходу Петра Порошенка від влади може відбутися стрімкий відкат назад від здобутків попередніх п’яти років, вірити їм не хотілося. Здавалося, що після перемоги Революції Гідности, після тисяч загиблих у війні з Росією, вже ніхто й ніколи не зможе повернути Україну в російсько-радянський інформаційний та культурний простір…

Але кожний новий тиждень приносить чергові новини про реванш проросійських сил. Днями, наприклад, з’ясувалося, що Окружний адміністративний суд Києва скасував штраф для телеканалу “Інтер” за фразу про “називання вулицями іменами фашистських злочинців” у концерті з нагоди 9 травня. Раніше той же суд скасував перейменування столичних проспектів Московського і Ватутіна на Бандери й Шухевича. За кілька днів до того у Харкові міськрада повернула проспекту Григоренка ім’я радянського маршала Жукова… Що далі — відновлення пам’ятників Леніну, повернення назви “УРСР”?

Проте під загрозою опинилася не лише декомунізація. Відчувши сприятливий момент, колишні “регіонали” повилазили “з-під плінтуса”, де ховалися під час президентства Порошенка, і вже через суд вимагають скасувати реєстрацію Православної церкви України та оскаржують у Конституційному суді закон про українську мову. Особливу тривогу це викликає з огляду на те, що призначений всупереч закону про люстрацію голова президентського офісу Андрій Богдан вже запропонував повернути скандальний мовний “закон Ківалова-Колесніченка”. А тим часом кум Путіна Віктор Медведчук, який як один з лідерів “Опозиційної платформи — За життя” незабаром стане народним депутатом, додав до своєї медіаімперії ще один телеканал — західноукраїнський ZIK.

“Події, що відбуваються після інавгурації Зеленського – особливо в гуманітарній політиці – не залишають сумнівів у тому, що проросійські сили в Україні націлені на реванш. На цьому напрямку команда Зеленського або не має чіткої позиції і не захищає українські інтереси, або діє разом з «Опозиційним блоком» та Медведчуком. Тому справді потрібно бити в набат. І пояснювати людям, що відбуваються речі, які можуть поставити під загрозу дуже багато зробленого за останніх п’ять років – того, на чому базувалася політика формування української національної ідентичности”, – наголошує голова Українського інституту національної пам’яти Володимир В’ятрович, який балотується в народні депутати за списком партії “Європейська Солідарність”.

“Реваншистські” рішення судів він пов’язує, зокрема, з правником Януковича Андрієм Портновим. Після перемоги Революції Гідности автор диктаторських “законів 16 січня” втік з України. Та щойно стало відомо про перемогу Зеленського на виборах президента, повернувся і заявив, що буде мститися особисто Порошенку. Лише завдяки мобілізації студентів та жорсткій позиції партії “Європейська Солідарність”, яка їх підтримала, вдалося скасувати призначення Портнова професором кафедри конституційного права (!) Київського університету ім. Шевченка. Але з огляду на те, що голова ОП Богдан називає його своїм “близьким другом”, без роботи цей «кадр» навряд чи залишиться. Знайшлася ж посада для ексдепутата Луганської облради Віталія Комарницького, який у 2014 році підтримував “ЛНР”. Тепер він — голова Луганської ОДА.

Навряд чи саме за такі “нові обличчя” голосували виборці Зеленського. “Політики діляться не за “новими” і “старими” обличчями, а виключно за ідеями та переконаннями, які вони захищають. Хоче цей політик вести Україну в ЄС та НАТО — чи в Росію, захищає він інтереси України чи ні — тільки такий поділ є правильним”, — вважає Голова Верховної Ради Андрій Парубій, другий номер списку “Європейської Солідарности”.

Власне, ця політична сила — єдина, в програмі якої чітко наголошується на меті привести Україну в НАТО і ЄС. Оновлена команда Порошенка повністю очистилася від одіозних політиків. І тепер іде  в парламент, посилена саме тими “новими обличчями”, щодо державницької позиції яких немає жодних сумнівів: легендарним командувачем 95-ої бригади Михайлом Забродським, волонтеркою Софією Фединою, знаменитою “госпітальєркою” Яною Зінкевич, колишнім політв’язнем Кремля Ахтемом Чийгозом… Усі вони мають неоціненний досвід боротьби з державою-агресором та її агентами в Україні.

Експерти наголошують: зараз, коли Україна опинилася в особливо складному становищі через можливість проросійського реваншу як зсередини, так і ззовні, лише потужна політична сила з чіткими пріоритетами спроможна завадити подальшій дестабілізації ситуації. “Голос” Святослава Вакарчука слабкий і недосвідчений, до того ж свідомо відмовляється від чіткої політики національної ідентичности, щоб не дратувати “східний” електорат. “Батьківщина” Юлії Тимошенко веде в Раду старі скомпрометовані кадри. Партії Ігоря Смешка й Анатолія Гриценка не долають виборчий бар’єр. Тож з усіх сил, що мають шанс пройти у Верховну Раду, потрібні якости має тільки “Європейська Солідарність”.

За п’ять років на посаді президента Петро Порошенко розбудував зруйновану попередниками армію, провів декомунізацію, здобув Томос про автокефалію для Української церкви. Завдяки його вмінням і таланту дипломата Україна, попри війну, отримала безвізовий режим та зону вільної торгівлі з ЄС. І невипадково саме тепер, коли державу очолив недосвідчений Зеленський, ми стрімко втрачаємо позиції на міжнародній арені. Якщо цей процес не зупинити, повернення делегації Росії в ПАРЄ може стати лише першими “квіточками”.

“Ми знаємо, як вести країну в Євросоюз — що й коли для цього треба зробити і як обходити перепони. У парламенті наша фракція буде політичним «спецназом», який не дозволить зупинити Україну на шляху до євроінтеграції, розвернути її в напрямку Росії й знищити результати Революції Гідности”, – наголошує Порошенко.

“Ми знаємо, як зупинити сповзання в бік Кремля. Ми знаємо, як зупинити «п’яту колону». І точно не допустимо реваншу”, – додає найрезультативніший президент в історії України. І це той випадок, коли є не лише бажання, а й усі підстави йому вірити.