Зустрівши цього чоловіка на вулицях Тернополя, безпомилково впізнаєш у ньому художника. Щось є в ньому особливе, — те, що мали в собі талановиті митці в усі століття. Кажуть, на таких людях лежить Божа печать. Зрештою, про таких, як він, і кажуть: художник від Бога…  Майстер вишуканих ліній і внутрішнього світла, талановитий художник та надзвичайний графік – і це не «реверанси» з нагоди ювілею митця: 11 квітня Євген Удін відсвяткував 80-річчя!

«Графіка Євгена Удіна» —  такий же потужний бренд, як і «пльонтанізм» ще одного нашого талановитого земляка Івана Марчука. «Літописець Тернополя у графіці» — так «охрестив» Євгена Удіна його добрий приятель, знаний письменник Богдан Мельничук. «Нам пощастило працювати разом з Євгеном Тимофійовичем над багатьма книгами і щоразу я дедалі більше утверджувався в душі, що поруч зі мною дарує черговий шедевр один із кращих художників не лише України, а й усієї Європи, для котрого в образотворчому мистецтві немає ні таємниць,  ані недосяжних вершин…»

Талант на кінчику олівця

Як і звідки взялася у звичайного хлопчини, народженого у непростий 37-ий рік на Донеччині, непереборна любов до пензля — невідомо.

— Можливо, з подарованих мамою на день народження кольорових олівців, — усміхається Євген Тимофійович. — Ви тільки уявіть: довкола скрута страшенна, а у мене – олівці…  Ще хлопчиком я вирізнявся з-поміж решти ровесників тим, що коли вони грали у футбол чи бешкетували, годинами сидів на самоті, мережачи папір візерунками…

Далі була, на щастя, невдала спроба вступу до Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва. Чому «на щастя» — бо саме там зустрів свою першу дружину, талановиту художницю і мистецтвознавця Тамару (нині, на жаль, покійну). То була насправді дуже кумедна історія: на вступному іспиті нам доручили малювати… оголену натуру! Конкурс був шалений: по 20 осіб на місце, усі «биті життям», після художніх училищ, вступають уже по третьому-четвертому разу, їх оголеною натурою не здивуєш… І я —  вчорашній десятикласник, зніяковілий, аж побуряковілий… Професор побачив моє збентеження і відразу ж відправив: «Іди, хлопче, гуляй…». Виходжу в коридор, а там така сама Тамара — червона-пречервона стоїть, каже: «А в нас чоловіча натура була…»  (сміється — авт.) Так ми і познайомилися, так і пішло-поїхало… Далі було ще багато життєвих перипетій:  вступ на історичний факультет Чернівецького університету (разом із Тамарою, яку я переконав вступати за компанію зі мною, аби не втрачати ще рік), і відрахування з нього через нібито єврейське походження (хоча насправді жодних єврейських коренів у нашій родині не було: мама — українка, тато — сибіряк), служба у радянській армії…  Відслуживши, я навчався у студії відомого митця Івана Холоменюка у Чернівцях, згодом закінчив Львівський поліграфічний інститут (нині — Українська академія друкарства) за спеціальністю  книжкова графіка.

Євген Удін — співець міст

Тернополянином, зазначає Євген Тимофійович, я став завдяки Тамарі. Завжди кажу, що до Тернополя мене привело кохання, а згодом до нього додалося ще одне — я шалено закохався у… місто. Коли зранку виходиш до позолоченого сонцем ставу, а там піщаний пляж, літають чайки, майорять вітрила яхт, — ну як таку красу не малювати? Тим більше, що місто народжувалося просто-таки у мене на очах. На місці нинішніх «Дружби» та «Кутківців» були будиночки під солом’яними стріхами, росли соняшники… На той час я працював у газеті «Вільне життя», готуючи для неї репортажні малюнки  про розбудову міста. Дуже цікаво було бачити та увіковічнювати історію міста у деталях — будинках, проспектах, церквах… Так поступово і став «літописцем Тернополя», малюючи не лише історію міста, а й його спогади, враження, настрої…

Одна з наймасштабніших робіт Євгена Удіна, присвячених історії міста, — пам’ятна медаль-літографія до 450-річчя заснування Тернополя.

Тернопільський літератор Петро Сорока називає Євгена Удіна співцем міст: «Мандрувати світами Євгена Удіна — справжнього співця міст — це не тільки проходитися вулицями і провулками, зазирати у вікна старовинних будинків, милуватися вишуканими архітектурними ансамблями, це передовсім насолоджуватися красою досконалих ліній, чудових стриманих тонів, класичних і гармонійних контурів, філігранно відточених деталей, ретельно виписаних прикмет, де краса зведена у культ».

Той, що малює між словами

Митець однаково добре володіє олівцем, пензлем, маркером, пером, вугіллям чи мастихіном, працює у друкованій, станковій, книжковій, газетно-журнальній, плакатній, прикладній графіці та екслібрисі. Вражає і розмаїття технік: ліногравюра, монотипія, офорт, гратографія, автолітографія…  За півстоліття творчої праці митець проілюстрував та оформив понад 350 книжкових видань! Тут і ілюстрації до багатьох народних казок, і оформлення художних та історичних видань. Географія «мандрівок» його робіт – вся Україна та світ! Роботи Євгена Удіна зберігають у музеях і приватних колекціях Польщі, Німеччини, Бельгії, Словаччини, Японії, Канади, США та інших країн світу.

На запитання про творче кредо Євген Тимофійович відповідає, що саме життя є найкращим наставником творчості. А він тим часом є турботливим наставником талановитої молоді, з якою залюбки спілкується і якою по-батьківськи зворушливо опікується.  Митець, який свого часу був засновником та головою Тернопільської обласної організації Національної спілки художників України, нині передає свої знання та досвід юним майстрам пензля, разом із творчою групою  «Євген Удін і компанія» організовуючи пленери та виставки. «І в цьому, — зазначає Богдан Мельничук, — секрет його творчої молодості. Митець аж промениться добром, горить бажанням поділитись усім, що знає, що вміє, з творчою зміною, а це означає, що сад любові і майстерності Євгена Удіна плодоноситиме ще в багато разів щедріше!»