Тернополяни почали отримувати рахунки першого справді зимового місяця з три-чотиризначними цифрами на сплату. А можна було б трохи зекономити, скориставшись досвідом Європи, якби в Тернополі було запущено програму котелень на альтернативному паливі.

80% тарифу — ціна «олігархічного газу»

Коли дивишся на рахунок і бачиш цифру з кількома нулями, треба розуміти, що 80 % суми рахунків, які ми сплачуємо, йдуть на оплату “блакитного палива”. Саме газ сьогодні є основною затратною статтею. Розподіл же газу в Україні, як відомо, контролюють кілька олігархічних кланів. За даними видання «Інсайдер», близько 70 % розподілу газових потужностей в Україні перебувають під контролем одіозного Дмитра Фірташа. Тож виходить, що ми самі з власних кишень платимо тим, проти кого боролися ще кілька років тому на Майдані. Ще більш сумно є те, що як би нам не хотілося, але газ для опалення таки російський, хоча і заходить до нас переважно через Європу. Тож ми фактично ще й співфінансуємо війну проти України. Могло ж бути зовсім по-іншому.

Європа давно обрала альтернативу

У наших сусідів у ЄС вміють добре рахувати гроші, тому там давно взяли курс на відмову від російського газу. Сьогодні, коли проти Росії запроваджено режим санкцій, цей курс лише посилився. Скажімо, у Фінляндії лише 7% у енергобалансі припадає на газ. 36% припадає на торф та продукти його переробки. Загалом же в енергобалансі ЄС частка біомаси складає близько 10% і щороку зростає приблизно на 1%. Особливо показовим у цьому плані є досвід Литви. Після першої спроби “газового шантажу” з боку Росії на початку 2000-их тут взяли чіткий курс переходу на альтернативне паливо. Станом на 2016 рік 61% усієї теплової енергії для центрального опалення виробляється тут з альтернативи. До 2020 року литовці планують, що 80% енергії для центрального опалення буде вироблятися з альтернативи. Натомість у приватному секторі цього показника давно досягнуто. Така ж ситуація в інших країнах Європи. Лідерами серед країн Євросоюзу з виробництва теплової енергії з біомаси є: Швеція (66% всієї виробленої теплової енергії з біомаси), Австрія (29%), Данія (30%), Фінляндія (28%). У планах багатьох європейських міст взагалі перейти повністю на альтернативні джерела енергії. Такі міста, як Мюнхен, Франкфурт-на-Майні, Копенгаген, Мальме планують вже у перспективі до 2025-30 років повністю відмовитися від газу для опалення і перейти на альтернативу. Чому так роблять? Дуже просто — це банально на 25-30% дешевше, ніж продовжувати купувати газ та ще й у такого ненадійного партнера, як Росія.

Тернопіль у полоні політичних шантажистів

Тернопіль міг стати першим великим містом в Україні, яке могло поступово повністю відмовитися від російського газу і перейти на альтернативу. На це були спрямовані спільні проекти, які фінансувалися Північною екологічною фінансовою корпорацією (Nordic Environment Finance Corporation – NEFCO). Ця донорська фінансова організація зі штаб-квартирою у столиці Фінляндії Гельсінкі відома тим, що підтримує впровадження екологічних енергозберігаючих технологій. Саме під наглядом європейців була складена відповідна технічна документація і почали реалізовуватися проекти з модернізації котелень. Проте перспективний проект був зупинений через тиск на депутатів з боку окремих «активістів». Своїм рішенням вони заборонили експлуатацію будь-яких альтернативних котелень у Тернополі. Спонукала їх до цього група шантажистів, що традиційно назвалася “представниками громади” та “активістами”. Те, що діяльність «активістів» швидше за все була щедро проспонсорована “газовим лобі”, вже немає сумнівів. Адже навіть після рішення депутатів Тернопільської міської ради про заборону експлуатації будь-яких котелень на альтернативному паливі ці “активісти” продовжують ходити на сесії і вимагати “закриття котелень”. При цьому шантажують не лише депутатів, а й весь Тернопіль, обіцяючи перекрити основні магістралі, якщо “до них не прислухаються”. Подейкують, що за скромну суму у 30 тис. дол. (850 тис. грн.) “активісти” готові призупинити свою бурхливу діяльність. А між тим, тернополяни змушені платити захмарні рахунки «газовим олігархам».

Іван Ільків