У лютому нинішнього року центральні українські ЗМІ повідомили тривожну новину: в Києві раптово обрушилася частина Шулявського шляхопроводу. Тільки за щасливою випадковістю ніхто не постраждав. А в березні схожа НП сталася фактично в межах Тернополя — на об’їзній, де вулиця  Протасевича виходить на шляхопровід над залізницею. У проїжджій частині мосту перехожі побачили велику тріщину. Вдарили на сполох, прибулі спеціалісти визнали споруду аварійною через зрушення бетонних балок прогінної будови. Рух транспорту досі тут частково  обмежений.

Кажуть, коли якась несподіванка стається одного разу, це може бути випадковістю. Але якщо таке повторюється, то це вже тенденція! Яка повсякчас загрожує небезпекою. Чи ж справді становище настільки критичне? Відповісти на це та інші пов’язані запитання ми попросили досвідченого шляховика із 45-річним стажем, половину з якого очолює ТОВ „Тернопільмостобуд”, заслуженого будівельника України Юрія Володимировича Левковича.

— У „Короткій історії України” Івана Крип’якевича, в розділі про владарювання в наших краях славетного Данила Галицького, прочитав, що на княжому дворі було багато різного підлеглого люду, серед якого „ключники і стольники, що пильнували княжого господарства, мечники, що орудували зброєю, мостники, що берегли мостів, митники, що збирали плату з купців.” Отже, ще з тих прадавніх часів збереженню мостів, яких в умовах гірського і наближеного до нього рельєфу наших земель було чимало, надавали неабиякого значення, і навіть уже тоді були спеціалісти цієї справи – ваші далекі попередники. А як нині, Юрію Володимировичу, працюють сучасні „мостники”? І чи випадкові згадані вище надзвичайні події?

— Почну з того, що транспортні артерії, як залізничні, так і автомобільні, не можуть обійтися без мостів і шляхопроводів, які є їх складовою. Перші з них мовою фахівців — це ті, що з’єднують береги водних перешкод: проток, озер, ставків, річок, потічків і т.п. Другі – проходять сушею, зокрема, над залізницями, автошляхами, полями чи навіть над житловими кварталами населених пунктів.

Щоб осягнути масштаби лише нашої місцевої „господарки”, надам трохи статистики. Тільки в межах Тернополя маємо 9 мостів і шляхопроводів. А загалом із 14 тисяч кілометрів шляхів у нашому краї 5 тисяч обслуговує Служба автомобільних доріг в області. Водночас на її балансі налічуються 843 мостові споруди, майже третина (!) з яких перебуває фактично в аварійному стані. І це, на жаль, не перебільшення! 28 об’єктів уже вимагають нагального ремонту і викликають неабияке занепокоєння.

— Напевно, серед них є такі, стан яких особливо загрозливий ?

— Без сумніву! Наприклад, на шляхопроводі, що при в’їзді у Скалу-Подільську Борщівського району, недавно сталася серйозна ДТП: від удару об бетонний блок, що обмежував рух транспорту на цій напівзруйнованій споруді, загорілося авто. Дивом обійшлося без людських жертв. Небезпека чатує і на мостах у Струсові Теребовлянського району, біля села Шляхтинці поблизу Тернополя, на об’їзній неподалік Великого Глибочка і Гаїв Гречинських цього ж приміського району. А в селі Васьківці на Шумщині бетонні конструкції мосту вже багато років од повного руйнування рятують… дерев’яні стовпи-підпори.

Як фахівець з усією серйозністю і відповідальністю хочу ЗАСТЕРЕГТИ, що легковажне ставлення до таких інженерних об’єктів у нашій області й державі загалом може призвести до реального масштабного мостопаду! За 26 років Незалежності це велике і складне господарство опинилося поза увагою держави, тому значно занепало — і не так через нашу бідність, як через безвідповідальність влади та банальне головотяпство. Кошти необхідно виділяти не тільки на ремонт покриття доріг, а й на ремонт мостів і шляхопроводів як їх невід’ємної складової.

— Як кажуть, доки грім не вдарить… А між тим знаю, що досвіду вашому колективу не позичати. Досі пам’ятаю приємну подію — здачу в експлуатацію понад десять років тому Бучацької об’їзної дороги на автошляху з Тернополя до Івано-Франківська з красенем-мостом над долиною біля села Рукомиш, який ваш колектив спорудив з оцінкою „відмінно”.

— Цей об’єкт справді є гордістю і своєрідною візитівкою якості нашої роботи. А ще ми брали активну участь у будівництві фактично нових мостів на місці змитих потужною повінню у селі Заболотів Івано-Франківської області, у Хустському та Іршавському районах Закарпаття. Донині там наші об’єкти справно і надійно служать людям, про що приємно згадати.

— Пам’ятною сторінкою у трудовій біографії  ТОВ „Тернопільмостобуд”, без сумніву, була участь і в підготовці дорожньо-транспортної інфраструктури України до Чемпіонату Європи з футболу’2012. Не кожному випала така честь!

— Так, на міжнародній трасі Київ-Чоп ми працювали разом із відомою італійською компанією „Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А.”. Її представництво в Україні перемогло у тендері на виконання великого обсягу дорожнього будівництва і запросило наш колектив бути партнером – субпідрядником. Це був справді незабутній  час і  чудова співпраця, що багато нам додала у професійному зростанні.

— Юрію Володимировичу, а які „автографи” вашого колективу є у нашому файному місті?

— У  ТОВ „Тернопільмостобуд” — майже 60 працівників, і всі вони — висококласні спеціалісти. Особливо добрих слів заслуговує колектив дільниці №1, яку очолює найстаріший наш мостобудівець Петро Семенович Смолій. З 80-их років минулого століття він трудиться в нас, десятки об’єктів споруджував. З останніх – буквально недавно його підрозділ завершив ремонт пішохідного переходу над колією біля Тернопільського залізничного вокзалу. А дещо раніше – на дамбі нашого ставу ми успішно справилися з ремонтом давнього мосту, що з’єднує центр міста з житловим масивом  „Дружба”.

— А як вирішується проблема із згадуваним на початку розмови аварійним шляхопроводом на  об’їзній Тернополя?

— Мені відомо, що там передбачена не просто реконструкція цього шляхопроводу — одразу за ним на перехресті об’їзної з вулицею Гайова буде споруджена дворівнева шляхова розв’язка типу „кленовий лист”, щоб позбутися небезпечного перетину перпендикулярних транспортних потоків. План будівництва цього об’єкта вже розробило київське ТОВ „Інтерпроект”. Кошторисна вартість усіх будівельно-монтажних робіт сягає 206 мільйонів гривень. Чекаємо, коли будуть кошти, а за нами затримки не буде!

Нові об’єкти “Тернопільмостобуду”.

— Сьогодні маєте якийсь серйозний об’єкт?

— Нині працюємо в Києві, де ремонтуємо шляхопровід на перехресті бульвару Івана Лепса і проспекту Комарова. Після  НП на Шулявці столична влада спохопилася: взялася за ретельне вивчення стану мостових споруд міста, з яких майже 30 відсотків визнані аварійними. Відтак оперативно знайшли необхідні кошти, залучили до ремонтних робіт досвідчених виконавців. Якби так усюди!

— Скрізь усе впирається в гроші, тоді як роботи — непочатий край…

— На жаль, це так. При цьому зауважте, що, окрім 843-ох мостових споруд, які на балансі Служби автомобільних доріг у нашій області, ще майже стільки ж – на утриманні місцевих рад. Що там коїться з технічним і експлуатаційним станом, – одному лише Богу відомо! Тому хотів би ще раз звернути увагу органів влади на цю велику проблему і застерегти, поки не сталося трагедії чи трагедій. Вважаю, що керівникам і спеціалістам органів місцевого самоврядування – від сільських рад до обласної, зокрема, й новоствореним  об’єднаним сільським громадам – слід невідкладно ретельно обстежити стан мостів на своїх територіях, за необхідності визначити перелік ремонтних робіт і оперативно приступити до їх виконання. Повірте, інакше масштабного мостопаду просто не уникнути.

Євген  Баров, заслужений журналіст України