Середа, 13 травня 2026
• Бузок, що не в’яне: у тернопільській бібліотеці відкрили виставку вишитого мистецтва • “Нас не зламати!”. Компанія “ARS” показала наслідки руйнувань після ворожої атаки • Російський шахед знищив склад кондитерського магазину “Тортіно” • Понад 50 цілей. Тернопільща зазнала наймасштабнішої атаки росії… • Галицький камерний оркестр зіграв відомі хіти для поранених військових • У Тернополі відбудеться Міжконфесійний фестиваль-конкурс духовної пісні «Я там, де є Благословіння» • «Мрію голос твій почути, мамо»: у Тернополі до Дня матері виступить Національна капела бандуристів • Трагедія у Байківцях: під час будівельних робіт загинув 63-річний чоловік • Зняв свій портрет з Алеї надії: Іван Дробоцький з Шумщини повернувся з полону • Тернополяни витрачають до 60% зарплати на оренду житла • У Тернополі пройде ювілейний фестиваль “Гамселить” • Крафт, апсайклінг і стартапи: молодь Тернопільщини презентувала навчальні бізнес-проєкти у Львові • Тернопіль приєднався до європейської мережі «Міське озеро» • Теракт у Львові: завербована жінка заклала вибухівки у смітник • Назустріч виїхав нетверезий водій… У Тернополі загинули два рятувальники • У Микулинцях рідні загиблих Героїв виготовили стрітенські свічки • Поліція розшукала водія-втікача, причетного до смертельної аварії в Почаєві • Одруження у виправній колонії на Тернопільщині • Архиєпископ Теодор на Богоявлення відвідав воїнів на фронті • На фронті обірвалося життя телеоператора із Тернополя Павла Ящищака
З пораненою ногою і з сильним духом

Автор: Опубліковано: 8 Червня о 15:55 32


Уже майже місяць 25-річний Ігор Білоус із села Тростянець Бережанського району не може підвестися з ліжка.


У ніч на 9 травня, виконуючи бойове завдання під Троїцьким Луганської області, він отримав поранення в ногу, а відтак відкритий перелом лівої гомілкової кістки. Хлопець переніс уже кілька операцій. Під час останньої в ногу вставили штир, який фіксуватиме кістку.

Після закінчення школи Ігор підробляв у селі на будівельних роботах, їздив на заробітки до Росії, а коли у листопаді 2013-го “беркутівці” жорстоко побили студентів на Майдані, покинув усе й поїхав до Києва. Згодом вступив до громадської організації “Самооборона Майдану Бережанщини” і разом з іншими активістами забезпечував усім необхідним наших воїнів на фронті. У липні 2015-го й сам пішов на фронт добровольцем, служив у складі 54-ої окремої механізованої бригади в Артемівську. Свій вибір піти воювати за Україну Ігор не вважає подвигом і навіть пошепки не називає себе героєм. Йому не потрібні почесті й привілеї, надмірні увага чи слава, хоча, хто як не він на це справді заслуговує?! Ігоря не готували до війни, та й, власне, на фронті таких більшість, не навчали чогось особливого, але через буремні події на Сході він не зміг залишатися байдужим і поїхав за сотні кілометрів від рідного міста, туди, де точаться запеклі бої, де небо чорне від диму, де свист куль замінив спів птахів, а за спалахами від мін не видно світанку. Спочатку Ігор служив в артилерійському підрозділі, а згодом перевели в піхоту, яка чергувала за містом на так званій “нульовій” лінії оборони.

– “Нульові” позиції – це вже край нашої оборони, далі “сіра” зона й ворог, – пояснює Ігор. – “Сіра” зона поки що нічия, але там дуже небезпечно, бо поля й дороги заміновані, часто обстрілюють з ворожих позицій…

У вересні Ігореву 54-ту бригаду перевели до Золотого, що на Луганщині, а в листопаді відправили на ротацію. Потім місяць бійці “возилися” по полігонах то в Дніпропетровській, то в Миколаївській областях, а тоді їх направили під Троїцьке. Там Ігоря й поранили…

– Я спочатку не зрозумів, що сталося, – каже боєць. – Відчув тільки сильний біль у нозі і знепритомнів…

Побратими надали Ігореві першу домедичну допомогу, наклали джгут і відправили до шпиталю. Там його прооперували, поставили апарат зовнішньої фіксації. Після цього з Артемівська перевезли до Львова. У Львові Ігореві зробили ще кілька операцій. Попереду тривале лікування й реабілітація.

– Сподіваюся, що все буде добре і вже скоро зможу ставати на ногу й мене відпустять додому, – ділиться думками хлопець. – Удома, як відомо, навіть стіни лікують. Хоча я не падаю духом, тримаюся. Мене дуже підтримують рідні, старша сестра Аня, мої друзі, самооборонівці. Вони дуже допомогли матеріально, допомагають і тепер, нещодавно приїжджали мене провідати. На війні я зрозумів, що підтримка дуже важлива, а якщо тебе люблять і чекають, то все неодмінно буде добре…

Після одужання Ігор знову думає повернутися на фронт заради хлопців, які боролися з ним пліч-о-пліч, і заради тих, які вже ніколи не повернуться додому. Такі люди, як Ігор, є доказом того, що не зброя воює, а дух! Тож скільки цього незламного духу в нашого бійця?! З впевненістю можна сказати, що не збіг обставин народжує нації героїв – добродушних, щирих, чесних, жертовних, справедливих, і хоч вони мовчать про свої подвиги, ми про них ще не раз поговоримо.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

У Тернопільській міській бібліотеці-філії №4 для дорослих «Етно-центр» відбулося відкриття пересувної виставки вишитих картин у традиційній техніці «бузок»...


Рубрика: , , Опубліковано: о 20:16


Житло, збудоване до 2013 року, варто добровільно додати в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (ДРРП)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:42


Після ворожого удару по будівельному супермаркету ARS у Тернополі компанія повідомила про значні руйнування флагманського магазину...


Рубрика: , Опубліковано: о 20:00


Під час атаки російських шахедів на Тернопіль 1 травня повністю знищено склад кондитерського магазину “Тортіно” ...


Рубрика: , Опубліковано: о 19:33


Сьогодні Тернопільщина зазнала однієї з наймасштабніших повітряних атак - зафіксовано понад 50 повітряних цілей...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:11


Найпопулярніше цього тижня

Теми дня
3 Травня
2 Травня
1 Травня
28 Квітня
24 Квітня