23 травня до травмпункту Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги звернувся знесилений від болю чоловік, у якого були сильно обгорілі обличчя, грудна клітка, руки… Він під’їхав до лікарні на таксі. А до Тернополя із сусідньої країни добирався попутним бусом із місцевим перевізником. Медикам травмпункту, а згодом і поліцейським, яких викликали до лікарні, чоловік сказав, що опіки отримав у Польщі, де на нього нібито ненароком вилили спирт і підпалили. Про те, хто це зробив, пан Геннадій досі не хоче говорити чи точніше, вочевидь, через залякування боїться розповідати правду.

Пригода, за словами потерпілого, сталася у неділю, 21 травня, у місті Сосновець, що за п’ять кілометрів від міста Катовіце (південно-західна Польща). Утім, серед українських заробітчан поширюються чутки, що чоловік отримав опіки через вибух газу. Подейкують, що разом із ним постраждав ще один заробітчанин із Тернопільщини.

Минулих вихідних журналістка «НОВОЇ…» провідала пана Геннадія у лікарні. У чоловіка — 40% опіків, рани почали гноїтися, потрібне інтенсивне лікування. Через біль і пережитий шок він ледь спромігся розповісти скупі подробиці:

— Усе сталося в промисловому місті Сосновець, куди я за три дні перед тим приїхав працювати на вугільний завод. На вихідних ми з іншими заробітчанами хотіли посмажити шашлики. Намагалися розпалити мангал, але полум’я гасло. Тоді хтось хлюпнув трохи спирту, і миттєво здійнявся вогняний стовп… Я стояв поруч — вогонь перекинувся на мене. Оскільки на мені був синтетичний одяг, то він спалахнув і прилип до тіла…

Про нещасний випадок Геннадій не відразу повідомив рідним. Лише коли прибув до Тернополя, зателефонував до дружини Надії і приголомшив її звісткою: «Я в лікарні у Тернополі …»

— «Як ти можеш бути в Тернополі, якщо ти на роботі в Польщі?» — пані Надія ніяк не могла оговтатися від такої звістки. — «Тільки не сварися… Так сталося, що я обпечений…» Коли я побачила чоловіка у лікарні — у мене був шок, — розповідає жінка. — На ньому не було живого місця… За цих кілька днів трохи загоїлося обличчя, проте на грудях та руках глибокі рани, уся шкіра обгоріла. Чоловікові безперервно крапають антибіотики та інші ліки. Після очищення поверхні ран та поступового загоєння Геннадія ще чекає не одна операція з пересадки шкіри. Важко йому нині, він насилу піднімається із ліжка, але добре, що так все обійшлося, бо могло бути гірше… Чоловік вже понад 15 років їздить на заробітки до Польщі — то зривав яблука, то збирав полуниці, то корчував сади і садив нові, знає польську мову, вільно спілкується з місцевими, а тут раптом таке нещастя… І найбільш прикро, що в сусідній країні чоловікові навіть не надали першу медичну допомогу, а шпурнули, як бездомного пса… Хоча б спрей від опіків купили чи вкололи знеболююче, адже бачили, у якому важкому він стані. Невже у тих, хто був поруч із ним, нема ні краплі співчуття та людяності? І це при тому, що він мав візу, усі документи на працевлаштування, страхівку. Отака заробітчанська доля. Тільки здоровий ти потрібний роботодавцю. А як тільки, не дай Боже, щось трапиться, — виставлять за ворота з торбами без допомоги і жодного співчуття.