Щасливі молодята на вуличках романтичного Парижа, «вічного» Рима, сонячної Барселони, витонченого Відня і навіть… багатомільйонного Торонто, на лавандових полях Провансу, виноградниках Тоскани, біля підніжжя Альп чи на березі Середземного моря… Знаєте, що об’єднує ці неймовірні, яскраві фотокадри? Усі вони зроблені талановитим тернопільським фотографом Андрієм Олеськівим. Наш земляк проводить фотозйомки по всьому світу і уже побував більш ніж у двадцяти країнах на чотирьох континентах!
«У 2019 році у мене було 30 перельотів, навіть у Канаду знімати весілля літав! – розповідає Андрій Олеськів. – Жартував, що налітався на кілька років уперед і… дожартувався – через закриті у зв’язку з пандемією коронавірусу кордони цьогоріч літав кудись усього двічі. Але, сподіваюся, незабаром вірус відступить і зможу все надолужити. Люблю подорожувати і фотографувати – і щасливий, що маю змогу поєднати два своїх найбільших захоплення!»

Ловися, фотокадре, вдалий і ще кращий
– За освітою я спеціаліст по комп’ютерних мережах, закінчив Тернопільський національний технічний університет, – розповідає пан Андрій. – По закінченні навчання певний час займався бізнесом, але любов до фотосправи перемогла. Змалку захоплювався фотографуванням, і так сталося, що мій прихід у професію почався відразу із весільної фотографії. Як і всі початкуючі фотографи, «тренувався» на знимкуванні рідних – фотографував весілля двоюрідних сестер, а після того гості на їхньому весіллі стали запрошувати мене фотографувати їхні свята, і ось уже 10 років я – у фотосправі! Весільне фото — далеко не єдиний жанр, у якому працюю (є ще й сімейні, індивідуальні, рекламні зйомки, і фешн-фотографія), проте саме він — мій улюблений… Фотографії, зроблені на весіллі, потім будуть багато разів переглядати всією сім’єю. Торт з’їдять, квіти зів’януть, сукню заховають, а фотографія – це як послання у пляшці для наступних поколінь. Це, перш за все, люди, непідробні емоції, застиглий час. Це чесно. Головне – вловити ту емоцію, про яку згодом люди зможуть розказати своїм дітям та внукам цілу історію. Я зазвичай відмовляю молодят від варіанту їхати кудись далеко на фотосесію саме у день весілля – раджу їм побути з рідними і близькими, поспілкуватися з гостями, насолодитися цим днем, відчути всі його емоції. Тоді виходять чудові кадри! Такий репортаж є цікавим і для фотографа, і для наречених – постановки за якийсь час можуть вийти з моди, а щирість і невимушеність – ніколи! А вже за кілька днів після весілля можна організувати поїздку на якусь цікаву локацію або й в іншу країну і там провести оригінальну фотосесію – до такої європейської тенденції нині схиляються чимало тернополян.
Перша закордонна фотозйомка у мене була… майже випадково! Наречені планували святкувати весілля у Львові і домовилися, що я його фотографуватиму. Це було у 2014 році, коли розпочалася російська агресія на Сході України і молоді вирішили не ризикувати і відсвяткувати весілля у Мадриді – вони обоє давно жили там. Так я полетів фотографувати весілля в Іспанію. Після мого там «дебюту» спрацювало місцеве «сарафанне радіо» і, фотографуючи щасливих наречених, за останніх кілька років я об’їздив цю сонячну країну майже всю – з півночі до півдня. Здебільшого серед наречених, які замовляють мені фотосесію, є хтось із наших земляків-українців, адже самі іспанці доволі консервативні. А от в Італії та Франції часто організовують Destination-весілля, коли, наприклад, молодята і всі гості прилітають на святкування з Північної Америки!

Фотографував на чотирьох континентах
— Географія моїх фотомандрів — майже усі найвідоміші європейські країни, — каже Андрій Олеськів. — Люблю весільні зйомки в Європі, бо там є дуже багато цікавих небанальних локацій, «незатоптаних» фотографами. Так, Франція – це не лише Париж із Ейфелевою вежею, Єлисейськими Полями і знаменитим Монмартром, а й Прованс, коли цвітуть лавандові поля, а ще так і проситься у кадр південь Франції – Лазуровий берег, Канни, Ніцца, виноградники і замки… А озеро Комо на півночі Італії – просто казкова місцина! Для фотосесій я рекомендую молодятам вибирати не лише туристичні локації, де зазвичай ду-у-уже багато люду, а просто мальовничі місця, хоча і в популярних локаціях маю свої лайфхаки, як зробити так, щоб і кадр був цікавий, і в ньому були тільки двоє… Для молодят, які хочуть запросити мене пофотографувати за кордоном, я фактично залишаю українську вартість фотозйомки плюс додаються ще витрати на дорогу – переліт і проживання на час зйомок, проте це все одно набагато дешевше порівняно із вартістю весільної зйомки там з фотографом такого ж рівня. Буває, що для деяких пар стаю уже сімейним фотографом і фотографую цілі “династії”: спершу весілля, тоді хрестини дітей, їхні дні народження – наприклад, так я літав на хрестини в Іспанію…
У 2017 році я вперше фотографував за океаном – в Домініканській Республіці, а торік до ареалу фотоподорожей додався ще один континент – Північна Америка.

Фотозйомки, які проводжу за кордоном, не лише весільні – мене часто запрошують на фешн-зйомки або пофотографувати місцевих селебрітіз. Траплялося, коли серед ночі мені надходять квитки на літак і вже наступного дня я міг опинитися у Каннах на зйомках. Був випадок, коли у Домінікані я був на фешн-зйомках – ми забронювали готель на березі Атлантичного океану, але океанський берег нам для зйомок не дуже підходив, бо був не настільки мальовничим. Мої замовники орендували гелікоптер і ми полетіли на острів у Карибському морі, щоб там провести зйомку… Такі ситуації – це і досвід, і неймовірні спогади!
Мене часто запитують, чи дружина до роботи не ревнує – кажу, що ні, тим більше, що вона сама працює у схожій галузі – весільним декоратором. Думаю, що більше ревнує до частих перельотів і поїздок, проте я завжди намагаюся це надолужити і разом із нею і синочками ми часто мандруємо: сідаємо в автівку і їдемо десь у Європу або летимо кудись разом. У свої 9 років мій старший синочок Марк був уже в 10 країнах – навіть у Канаду зі мною літав!

В об’єктиві – щастя!
— Яке з міст, де я проводив фотосесії, найбільш «фотогенічне»? Важко сказати. Є міста дуже красиві, але фотографу в них важко працювати, адже у популярних туристичних локаціях завжди дуже багато людей. Як-от у Торонто, де хочеться зловити і передати неповторну атмосферу міста, але в місті з майже трьома мільйонами населення завжди дуже людно, — продовжує розповідь пан Андрій. — Мій «лайфхак» – у популярних туристичних місцях найкраще фотографуватися дуже рано, на сході сонця, бо і місцеві, і туристи ще сплять і це єдина можливість застати, наприклад, Колізей чи Ейфелеву вежу без натовпів… Я як фотограф завжди враховую такі моменти, і це не лише кількість людей на вулиці, якось навіть вираховував час припливів та відпливів в океані! Річ у тім, що молодята хотіли післявесільну зйомку на півночі Іспанії біля Біскайської затоки – там дуже класні мальовничі скелі, але під час припливу до них неможливо підійти…
Однією з найекзотичніших країн, де я проводив зйомки, було Королівство Марокко в Північній Африці – цікаве, колоритне і… доволі небезпечне. Туди вас не пустять із дроном, та й загалом не дуже радять «світитися» з фотокамерами – майже у всіх громадських місцях фотозйомка заборонена. А ще Марокко запам’яталося як країна контрастів – дорогі гольфові поля, елітні вілли і лакшері-курорти уже за кілька кілометрів змінювалися на обдерті халупи, біля яких місцеві або жебракують, або продають наркотики…
Ще незабутньою для мене стала «екстремальна» фотозйомка в Домініканській Республіці – це було взимку, на католицьке Різдво, і наш виліт із Києва затримали, бо «несподівано» для українських авіаліній (які мали непідготовлену техніку для обробки літаків проти обледеніння) у грудні випав сніг… Через це я не встиг на пересадку в Парижі, мені перенесли рейс на добу і на довершення всього загубили мій багаж… У результаті я прилетів у Домінікану, маючи тільки основну фототехніку і навіть не міг скупатися в Карибському морі, бо плавки залишилися у валізі… (Сміється, – авт.) Тому нині беру усе найнеобхідніше з собою в ручну поклажу і стараюся літати по можливості без великого багажу.
Чи легкі на підйом тернополяни? Я їздив за кордон на фотосесії з нашими земляками – переважно це близьке зарубіжжя, куди завдяки безвізу можна машиною за день добратися: Польща, Угорщина чи Австрія, багато мальовничих місцин можна знайти і у нас… Я завжди раджу молодятам їхати у такі місця, де вони ще не були, аби це була не просто фотосесія, а незабутні спогади на все життя! Звичайних чи нецікавих моментів у зображенні не існує, треба просто вміти їх донести до кожного. Кажуть, у кожній хорошій фотографії прихований цілий світ…