18 грудня пішов із життя народний артист України, тернополянин Петро Ластівка. Смерть застала Петра Трохимовича у власній домівці на вул. Котляревського. 97-річний чоловік загинув внаслідок пожежі, спричиненої коротким замиканням електропроводів.

Пан Петро – учасник німецько-радянської війни — гвардії лейтенант, розвідник парашутно-десантних військ.

Закінчив школу кіноактора при Київській кіностудії художніх фільмів (1949, нині кіностудія ім. О. Довженка).

Працював у Закарпатському та Чернігівському музично-драматичному театрах.

1960–1988 — актор Тернопільського музично-драматичного театру (нині академічний театр).

Зіграв понад 100 ролей. Зокрема:

• Петро («Наталка Полтавка» Івана Котляревського),
• Левко і Брут («Майська ніч» та «Вій» за Миколою Гоголем),
• Мельниченко («Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького),
• Кравчина («Незабутнє» за Олександром Довженком),
• Лопата («Земля» за Ольгою Кобилянською),
• Крячко («Дикий Ангел» Олексія Коломійця),
• Василь («Циганка Аза» Михайла Старицького),
• Горфорд («Слухайте, товариші потомки» Д. Мусієнка),
• Василь Коврига («Рідна мати моя» Ю. Мокрієва),
• Кирило («Спасибі тобі, моє кохання» Олексія Коломійця),
• Олексій Молчалін («Лихо з розуму» О. Грибоєдова).

Знявся у кінофільмах:

• 1948: «Третій удар»
• 1970: «Чортова дюжина»
• 1972: «Вершники»
• 1973–1976: «Дума про Ковпака»

Автор п’єс: «Міль» (1953), «За волю Карпат» (1955), «Дівчина з Десни»(1959), «Обличчям до сонця» (1968), «Роман Міжгір’я» (1972, за однойменним твором Івана Ле).

“НОВА…” сумує з приводу втрати такої визначної особистості та висловлює щирі співчуття рідним і близьким Петра Трохимовича. Вічна йому пам’ять!