39-річний Віталій Анатолійович не уявляє свого життя без дітей та спорту, адже він – методист Збаразького районного методичного кабінету, тренер-викладач відділення гирьового спорту Збаразької районної дитячо-спортивної школи, вчитель фізкультури й захисту Вітчизни в Збаразькій загальноосвітній комунальній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ст. Тернопільської обласної ради та тренер нового чемпіона світу, 19-річного Романа Баланюка, якого тренує ще з восьмого класу. Нині Роман, крім занять гирьовим спортом, навчається у Луцькому східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки. Про власні успіхи та успіхи Романа, про Чемпіонат Світу в Італії «НОВА…» запитала у Віталія Анатолійовича.

– Змагання такого високого рівня були для нас першими, – сказав він. – Ми стали призерами Чемпіонату України з гирьового спорту, який проходив 1-3 липня цього року в місті Херсоні і вже у складі збірної України потрапили на Чемпіонат Світу з гирьового спорту. Вирішили їхати, хоча проблем було дуже багато. В нас не було документів, бо до того жодного разу за кордон не їздили, потрібні були кошти… Власне, здійснити задумане вдалося завдяки допомозі спонсорів, людей небайдужих до розвитку фізичної культури й спорту.

– Коли ви почали займатися гирьовим спортом?

–  У далекому 1995 році, коли навчався у Збаразькому професійно-технічному училищі. Тоді, під керівництвом тренера Петра Федоровича Багрія – майстра спорту міжнародного класу, заслуженого тренера України, заслуженого працівника фізичної культури і спорту, багаторазового чемпіона світу за рік виконав норматив кандидата в майстри спорту. Був чемпіоном області, призером області, призером Чемпіонату України серед юніорів, призером міжнародного турніру в Запоріжжі пам’яті Омельченка. А потім у мене була перерва довжиною у 20 років, пов’язана зі станом здоров’я й з іншими життєвими обставинами. Змагання в Херсоні були для мене першими змаганнями після затяжної паузи…

– І ці змагання були для вас досить успішними…

– Я вважаю, що мені напевно більше пощастило (усміхається, – авт.)

– А скільки вже років займається Роман?

– З Романом ми займаємось 5-й рік. Перший раз він прийшов на заняття, коли навчався в 8 класі. Успіхи прийшли не відразу. Найвдалішими стали 2015-16 роки. За ці два роки він став кандидатом у майстри спорту, срібним призером Чемпіонату України з гирьового спорту серед школярів старшого-молодшого віку, срібним призером Чемпіонату України з гирьового спорту серед юнаків,  бронзовим призером VІІ Чемпіонату України з гирьового спорту серед студентів, срібним призером Чемпіонату України з гирьового спорту серед юніорів у вправі «довгий цикл», срібним призером Чемпіонату України у двоборстві в м. Херсоні. Поїхавши на Чемпіонат Світу, значно покращив свої результати та став чемпіоном світу серед юніорів у «довгому циклі», хоча йому лише недавно виповнилось 19 років, а в юніорах юнаки змагаються включно до 23 років. Дорослі вже починаються від 23-ох і до 40-ка років.

– Які найбільші досягнення Романа на Чемпіонаті Світу?

– Він став чемпіоном світу серед юніорів у вправі «довгий цикл». Вправа «довгий цикл» дуже важка, адже дві гирі які важать 64 кілограми потрібно спочатку опускати донизу, а потім піднімати догори. Роман важить лиш на десять кілограмів більше, але зумів підняти їх 44 рази. Йому не вистачило кілька підйомів, щоб виконати норматив майстра спорту. На другий день він виступав у двоборстві виконуючи вправи «поштовх» і «ривок». Роман штовхнув дві 32-йки 75 разів, а от на ривку трохи помилився і вправу зупинили. Він мав усі шанси стати чемпіоном світу серед юніорів ще й у двоборстві,  оскільки його результат у «поштовху» був другим навіть у змаганнях серед чоловіків та за підсумками змагань отримав бронзову медаль. А на завершення змагань, Роман взяв участь у командній естафеті (поштовх двох 32-йок протягом двох хвилин). Незважаючи на те, що був найлегшим у вазі та наймолодшим за віком серед усіх учасників (адже змагатись довелося з дорослими чоловіками), він показав високий результат та допоміг збірній України стати срібними призерами Чемпіонату Світу серед чоловіків у «естафеті». Тож у Романа назбирався весь комплект нагород – золото, срібло та бронза чемпіонату.

– Ви також брали участь у змаганнях і стали бронзовим призером Чемпіонату Світу з гирьового спорту…

– Так, але вважаю, що мені напевно знову пощастило (усміхається, – авт.). Я дуже задоволений результатом свого вихованця і позитивними враженнями від змагань. Ми побачили й дізналися багато нового, познайомилися з відомими спортсменами, знайшли багато нових друзів…

– А чому після стількох років перерви знову повернулися до цього виду спорту?

– Коли тренуєш дітей і ставиш їм певні завдання, вони запитують: а ви думаєте це легко виконати? Я їм часто відповідав, що чудово їх розумію, бо раніше робив те ж що й вони. Але діти не вгавали, просили виконувати завдання разом з ними. І так я знову почав займатися. Коли ти тренуєшся і показуєш власним прикладом, як це потрібно робити, тоді набагато легше пояснити й донести до учнів необхідну інформацію.

– Що вам дають заняття гирьовим спортом?

– Відколи став тренером, то отримую задоволення від успіхів своїх вихованців. Я дуже радий за Романа, бо він уже покращив мої результати, а для вчителя немає вищої нагороди, ніж успіхи його учнів.

– Які цілі перед собою ставите?

– Плануємо й надалі активно займатися гирьовим спортом, їздити на змагання й перемагати. Щиро дякую всім небайдужим до розвитку фізичної культури та спорту, людям, які надали мені й Роману благодійну фінансову допомогу для участі у Чемпіонаті Світу.