На перший погляд, за чотири тури до завершення відбору українців від лідерів групи відділяють лише два очки, до того ж із головним фаворитом групи — хорватами — ми граємо вдома. Та насправді нашу команду очікує дуже непроста кінцівка, в якій потрібно набирати практично максимальну кількість очків.

Як набрати 10 очків у 4-ох матчах?

Якщо на мить забути віртуальну турнірну таблицю і подивитися на виступ збірної під іншим кутом зору, то стан справ далеко не вражаючий. Три наші перемоги здобуті над аутсайдерами, в яких й інші конкуренти виграють, проте українська команда досі не виграла жодної гри в трійки основних конкурентів. І тепер легко порахувати, що для того, щоб точно бути в першій двійці на фініші групового турніру, необхідно виграти три з чотирьох матчів, що залишилися, а ще один бодай звести внічию. Тобто однозначно, що треба обігрувати на виїзді чіпких і технічних косоварів, а вдома — завжди непоступливих турків, плюс вигравати або на виїзді в чвертьфіналістів Євро’2016 ісландців, або вдома — у фаворитів групи хорватів. Гадаємо, що з кожним із цих чотирьох суперників в українців виникнуть проблеми, а отже, вихід з групи залишається під великим знаком запитання.

Чи потрібно їхати до Росії?

Утім, досі не знято питання доцільності можливої поїздки нашої команди на чемпіонат світу до Москви. Футбольний форум, гадаємо, у Росії вже ніхто не забере. Поступово вщухають корупційний та допінговий скандали, пов’язані з цією державою. Країні-агресору знову доручають проводити міжнародні змагання високого рівня, реабілітують її «зірок», яких підозрювали у вживанні допінгу. А тому питання позбавлення Росії Мундіалю вже не стоїть так гостро (якщо стоїть взагалі).

У цьому сенсі невеликі шанси нашої збірної на вихід з групи, можливо, й на руку українському футболу. Адже задля уникнення обов’язкових санкцій і дискваліфікацій, які однозначно накриють нашу команду у випадку добровільної відмови від поїздки на фінал, слід не виходити на чемпіонат за спортивним принципом. Як би це прикро не звучало, але команду вже варто готувати з прицілом на відбірковий турнір Євро’2020, а нинішніми змаганнями жертвувати заради експериментів і пошуків. Ось тільки коли йдеться про «головну команду країни», то результат, однозначно, не може бути ганебним.

Шевченко працює, але результатів поки що не видно

Проте пошуки і експерименти тренерського штабу поки що не дають вагомого результату. До честі Андрія Шевченка, він не відходить від своїх прагнень прищепити українцям невластиву раніше атакувальну модель гри. Для цього омолоджує склад, виставляє футболістів бодай трішки націлених на творчість, часом навіть на шкоду міцному захисту. Напевно, рано чи пізно це дасть плоди. Молодий тренер, якщо, звісно, йому дадуть час, знайде оптимальне поєднання гравців, і збірна заграє всіма барвами. Однак поки що на цю гармонію немає й натяку…

Нинішня гра збірної — нудна «тягамотина» м’яча поперек поля з рідкісними епізодами «осяяння» і напівмоментів у воріт суперника. На це важко дивитися без брому, але що залишається українським уболівальникам?

Зрештою, у Фінляндії бодай виграли і забили два голи, що за нинішніми мірками чималий успіх…

Матчі відбору, що залишилися:

2 вересня (21.45, Харків). Україна — Туреччина

Матчі суперників: Фінляндія — Ісландія, Хорватія — Косово.

5 вересня (21.45, Рейк’явік). Ісландія — Україна.

Матчі суперників: Косово — Фінляндія, Туреччина — Хорватія.

6 жовтня (21.45, Шкодер). Косово — Україна.

Матчі суперників: Хорватія — Фінляндія, Туреччина — Ісландія.

9 жовтня (21.45, Київ). Україна — Хорватія.

Матчі суперників: Ісландія — Косово, Фінляндія — Туреччина.