«Завдяки» нерозумній позиції уряду нині всі українські міста змушені у терміновому порядку знайти заміну дорогому газу. В іншому випадку — матимемо холодні оселі. Причина — встановлення непід’ємних цін на енергоносії для комунальних підприємств.

Методи Сталіна в енергетиці

В українській політичній традиції вже стало нормою постійне перекладання загальноукраїнських проблем на плечі місцевих громад. Керівництво держави, як правило, особливо не переймається тим, звідки брати фінансовий ресурс, щоб вирішити конкретну проблему. Натомість усі проблеми вправно списують на «недопрацювання на місцях».

У свій час так діяв радянський диктатор Сталін. І традиційна гра у “доброго вождя” і «поганих чиновників на місцях» давала результат. Гнів людей спрямовувався не на головних винуватців, а на тих, від кого, по суті, ніщо не залежало.

Схоже, тепер така ситуація склалася в українській енергетиці. Спочатку уряд та НКРЕКП встановили ціну на газ для комунальних виробників тепла на 60 % вищу від комерційної. Це призвело до збільшення ціни  за тепло на 40 %. В результаті виникли багатомільйонні борги, оскільки населення не могло вчасно розрахуватися, а комунальні підприємства у свою чергу не мали достатніх коштів для покриття боргів. У багатьох містах не змогли вчасно розпочати опалювальний сезон. Потім уряд запустив широку інформаційну кампанію про те, що, мовляв, він знижує ціну на газ для бюджетних установ на 22 %. Однак ця “знижка” насправді не “робить погоди”, бо вартість газу для комунальників все одно залишається вищою на третину, ніж для комерційних установ. Тобто той, хто подає тепло у будинки українців, платить більше, ніж той, хто, наприклад, виробляє продукцію і заробляє для себе. Паралельно з боку уряду посипалися погрози і навіть вимоги відставок очільників місцевих громад. Віце-прем’єр-міністр прямо сказав, що тепла у громадах, які не розрахувалися за газ, може і не бути. Склалася патова ситуація. Різко підвищивши ціну на газ, уряд загнав комунальні підприємства у борги, а потім з «барського плеча» надав нібито «знижку», а фактично переклав проблему на громади. Мовляв, платіть, якщо хочете жити в теплі.

Потрібна адекватна заміна

У Тернополі вдалося втримати ситуацію завдяки оперативному реагуванню органу місцевої влади. Тут з місцевого бюджету виділили додаткове фінансування на покриття заборгованості комунальних виробників тепла. Це обійшлося приблизно у 5 млн. грн. Крім того, у місті активно впроваджують програму термомодернізації. Цього року встановлено понад 60 індивідуальних теплових пунктів (ІТП), що дає додаткову економію. Разом з тим стало більше, ніж очевидно і зрозуміло, що потрібно терміново шукати адекватну заміну надто дорогому газу. Такою заміною можуть бути лише котельні на альтернативному твердому паливі.

Досвід заможної Європи

Тернополю, як і іншим містам, треба дивитися на Європу. У Фінляндії  сьогодні газ складає лише 7 % у енергобалансі країни. Близько 36 %
займають торф та продукти його переробки. Торф служить, зокрема, пальним для найбільшої у світі ТЕЦ на біомасі (Alholmens Kraft). Це підприємство належить до найбільш екологічно чистих і має міжнародний сертифікат системи екологічного управління, згідно зі стандартом ISO 14001, що свідчить про дотримання високих вимог у поводженні з довкіллям.

У Швеції частка альтернативних джерел енергії давно перевищила третину. Там потребу пошуку альтернативи газу зрозуміли ще у 1980-их. З того часу вартість газу підскочила більше, ніж на 100 %. Тоді як ціни на альтернативне пальне, вироблене з деревини, торфу, соломи, зросли набагато менше.

У країнах Прибалтики 25 % усього спожитого тепла також виробляють із біомаси. У всіх цих країнах надвисокі норми захисту населення і довкілля. Об’єкти знаходяться у межах міст. Але там не говорять про “новий Чорнобиль”, бо міста відмовляються від газу і переходять на торф, деревину і солому. Ситуацію постійно моніторять і контролюють “зелені”, для яких екологія і безпека людей — це базові принципи. Так само має бути і в нас.

Контроль і безпека

Як відомо, Тернопільська міська рада за ініціативи міського голови Сергія Надала ухвалила рішення призупинити експлуатацію усіх котелень на твердому паливі до отримання усіх необхідних дозволів та висновків екологічних експертиз. З боку міського голови та депутатів це розумний крок. І додаткова можливість усе прискіпливо перевірити. Однак треба усвідоміти й інше: місто мусить впроваджувати альтернативу, щоб у домівках людей було тепло, і що тут є додаткові переваги. По-перше, альтернативне паливо, як показує практика, є дешевшим за газ. По-друге, тариф на тепло, виготовлене з альтернативних джерел, можуть встановлювати місцеві органи самоврядування, і він, цей тариф, має бути меншим, ніж встановлений з Києва. По-третє, переобладнання котелень і систем опалення охоче фінансують європейські фінансові установи — зокрема, такі, як НЕФКО. Це — коротка назва Північної екологічної фінансової корпорації (Nordic Environment Finance Corporation – NEFCO), створеної Данією, Ісландією, Норвегією, Фінляндією і Швецією. Ця організація фінансує впровадження тільки екологічно чистих технологій. І саме вона разом з приватними компаніями допомагає впроваджувати альтернативні котельні у Тернополі. Відтак нема жодних сумнівів у тому, що проекти, які реалізовуються за сприяння міжнародних фінансових організацій, матимуть найвищий можливий ступінь безпеки для містян. Адже це не лише доступ до новітніх технологій і фінансових ресурсів європейських банків, а й, що головне, — забезпечення належного контролю і високих екологічних стандартів. Котельні на твердому альтернативному паливі будуть безпечними для мешканців міста і запрацюють, коли отримають необхідні дозволи з урахуванням міжнародної практики контролю.

Іван Ільків