П’ятниця, 24 травня 2024
• 19 годин під завалами та понад рік боротьби за життя. Історія захисника з Тернополя • “Пів години зупинки серця”. Співак Віктор Павлік переніс складну операцію • Поліція розслідує бійку між підлітками в Івачеві Горішньому • “Розкажемо про війну молоді з усього світу”. Священник із Тернополя бере участь в конгресі в Римі • Семи Героям присвоїли звання «Почесний громадянин Тернопільської області» • Суд припинив роботу ресторану в центрі Тернополя через… вентиляцію • Закопала семеро живих цуценят… Пенсіонерці з Тернополя “світить” тюрма • На Донеччині загинув Герой із Підгаєцької громади • 260 тисяч українців оновили дані в застосунку «Резерв+» • Вдарив у обличчя і пограбував. Розбійний напад у Тернополі • Олега Вийванка переобрали головою Тернопільського міськрайонного суду • “Працювала з нами 40 років”. Відійшла у засвіти секретарка Тернопільського міськрайонного суду • Інеса Сакалюк з Борщівщини творить чорні вишиванки на знак жалоби за чоловіком • “Життя обірвалось, мов тоненька ниточка”. Раптово померла студентка тернопільського вишу • Подружжя з Кременеччини взяло на виховання двоє дітей • «Контінентал» завершив посів ярих культур та посадку картоплі • Що робити, якщо посвідчення УБД втрачене чи пошкоджене? • Як покарали суддю з Чорткова, який закрив справу щодо смертельної ДТП? • У Чортківській лікарні провели складну операцію на черепі в важкопораненого захисника • Вісім аварій, троє загиблих… За вихідні на Тернопільщині трапились смертельні ДТП
Життєві вироки розбиваються об силу жіночої підтримки

Автор: Опубліковано: 6 Березня о 8:00 10


Як воно в житті буває: одним лелеки несуть на своїх крилах надію, а іншим – стають призвідниками випробувань. Того дня лелеки ходили, як звично буває, по димовій трубі вгорі, там, де їх не тривожили люди зі своїми виробничими клопотами. Лелеки звикли до людей, а працівники Самолусківського крохмального заводу, що на Гусятинщині, — до крилатих сусідів.


Але той день зупинив понад тридцять років трудового стажу на одному підприємстві Ярослава Івановича Козака, який починав з водія, а згодом став майстром зміни на заводі. Тоді, в травні 2012 року, на підприємстві проводили роботи із заміни металевої труби під злив води. Все як завжди, звичайна праця, ті ж обов’язки. Докопували рів під злив, і колега запропонував Ярославу Івановичу, мовляв, сам докінчить. Але той заперечив: «Скільки тут залишилося – на штих лопати…» І тільки це вимовив, як на голову йому з висоти впала цегла — добротна, ще австрійської випічки. Лелеки зачепили з верхнього шару старої кладки… Спеціалісти, які розслідували випадок, казали, що прирівняти такий удар можна, якби цегла падала з 9-го поверху.
Швидка допомога доправила до лікарні: відкрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку важкого ступеня. Коли дружина Я. І. Козака Ольга Михайлівна розповідала про перші години після нещасного випадку, подробиці просто вражали. Вже минуло стільки років, а вона досі вдячна лікарям з тернопільської нейрохірургії, куди доправили чоловіка. Досі пам’ятає слова лікаря: ми зробили все можливе, але до ранку ще так далеко. Моліться… П’ять днів у комі. На щастя, життя врятували, потім були тривалий процес лікування, реабілітація.
В лікарні обидві доньки, Леся та Марія, не залишали батька ні на пів години, чергувалися, доглядали, навіть бувалі медсестри дивувалися, як вони того тата люблять… А опісля, коли він опритомнів, але пам’ять наче стерло і руки-ноги не слухались, – вчили його говорити, рахувати, ходити з перших кроків. Разом з мамою стали і досі є для Ярослава Івановича не просто опорою, а самим життям. Колись батько вчив доньок ходити, вимовляти перші слова, а з того моменту вони стали для батька вчителями. І він це особливо цінує.

Про цей період йому важко говорити, тому більше розповідає дружина. І про допомогу як грошима, так і моральною підтримкою директора і працівників заводу, сусідів, родичів, друзів. У Самолусківцях люди сходилися на службу Божу – молилися за його здоров’я та одужання. Від Теребовлянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області – завжди чимала фінансова допомога вчасними виплатами, фінансуванням догляду, реабілітації. Але, крім фінансового аспекту, – особливе душевне ставлення працівників відділення. Ольга Михайлівна каже, що працівники завжди цікавляться станом здоров’я, спілкуються з їхньою родиною, як добрі друзі. Крім щомісячних страхових виплат, Ярослав Іванович щорічно одержує ортопедичне взуття і проходить лікування за кошти Фонду. Це тримає його в життєвому тонусі: помалу навчився ходити, розмовляти. Все бідкається, що фізично не може допомогти дружині з господаркою, бо раніше і мурував, і штукатурив — усе власними руками вдома робив. Тепер радують його душу двоє онуків. Кожен день у житті наповнений прагненням пристосовуватися до самостійного життя, бажанням приносити радість собі та рідним.

Рани душі затягуються, шрами від них зникають, якщо здобрювати день за днем життя турботою, підтримкою, любов’ю. І це, з огляду на життя цієї родини, — не високі фрази. І дружина, і доньки підтримують Ярослава Івановича, а ще турбуються про стареньку бабцю.
«Разом з працівниками структур виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в області спілкуюся з сім’ями, де в певний час поріг переступила біда, — розповідає в.о.начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області Федір Бортняк, — як недавно ще здоровий чоловік чи дружина перетворилися для суспільства в особу з інвалідністю. Багато років спостерігаю, як страшні медичні вироки після нещасного випадку на виробництві, страшні вироки оточення скалічілої людини, страшні думки про кінець життя розбиваються об силу жіночої підтримки, силу жіночої самопожертви та родинної впевненості у спільній життєвій дорозі… І в соціальній роботі Фонду такі жінки, діти, такі особистості, – велика підтримка та допомога, вони, як ніхто інший, можуть «витягти» чоловіка з прірви депресії, вплинути на подальший шанс стати повноцінним членом суспільства. Хочу щиро їм подякувати за жертовність і силу. А родині Ярослава Івановича та особисто йому – міцного здоров’я. І хай лелеки, цей символ любові до батька-матері, котрі благословили на світ, відвідують цю родину лише з найкращими вістями — поповненням онуками…»


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

З перших днів повномасштабного вторгнення Назар пішов добровольцем захищати країну...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:32


Співак Віктор Павлік, який родом із Теребовлі, нещодавно переніс операцію на серці...


Рубрика: , Опубліковано: о 13:23


Під час моніторингу соціальних мереж поліцейські виявили відео бійки між неповнолітніми...


Рубрика: , Опубліковано: о 13:20


Світ онлайн-гемблінгу не стоїть на місці - щомісяця провідні розробники випускають десятки нових ігрових автоматів, які вражають своєю графікою, функціоналом та оригінальністю...


Рубрика: Опубліковано: о 10:10


Отець Роман Демуш із Тернополя разом з іншими делегатами з України бере участь в Міжнародному конгресі на тему «Задля синодального душпастирства молоді: нові стилі та стратегії лідерства»...


Рубрика: , Опубліковано: о 15:27



Теми дня
24 Травня
23 Травня
22 Травня
21 Травня
20 Травня