Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) запустило процес державного фінансування політичних партій. Між партіями, які представлені в парламенті, було розподілено понад 350 млн. гривень.

Формула фінансового успіху

Фінансування партій з бюджету мало запрацювати ще з 1 липня, однак було відтерміноване на два місяці.  Відповідно до законодавства, право отримати підтримку держави мають партії, які на останніх парламентських виборах подолали 5-відсотковий бар’єр. Проте правила зміняться уже після наступних чергових чи позачергових парламентських виборів. Тоді право на державне фінансування матимуть усі партії, які отримають не менше 2% голосів виборців.

Розрахунок суми державної підтримки доволі простий: 2% мінімальної зарплати (1218 гривень — мінімальна заробітна плата, встановлена на 1 січня 2015 року) множимо на кількість виборців, які взяли участь в останніх парламентських виборах (16 052 228), відтак маємо суму 319 млн. гривень, яку держава розподіляє між партіями залежно від відсотка підтримки виборцями. За такою схемою розподіляють більшу частину коштів. Додаткових 10% розподіляють як “гендерний бонус” — порівну між партіями, у виборчих списках яких на кожну трійку кандидатів припадає одна жінка. Гроші розподілять таким чином: “Народний фронт” претендує на 100,5 млн. гривень, “Блок Петра Порошенка” — на 99,9 млн. гривень, “Самопоміч” — на 49,8 млн. гривень, “Опозиційний блок” — на 42,8 млн. гривень, Радикальна партія Олега Ляшка — на 33,8 млн. гривень, ВО “Батьківщина” — на 25,8 млн. гривень.

А їм усе мало

Ініціатори законопроекту про державне фінансування партій вважають, що  фінансування з бюджету допоможе знизити політичну корупцію, залежність партій від фінансування приватними донорами та створити умови для вільної й чесної міжпартійної конкуренції і розвитку молодих чи нових партій. Проте політичні експерти не упевнені в тому, що державне фінансування зможе побороти політичну корупцію, торгівлю місцями у списку чи зниження впливу лобістів на політичні проекти.

“Це не має сенсу. Нічого не зміниться. З одного боку, партії забирають з бюджету гроші, з іншого, що нині заважає будь-якому олігарху чи фінансово-промисловій групі фінансувати чи створювати свій політичний проект?” — пояснює політтехнолог, директор зі стратегічного планування агенції “Гайдай.Ком” Сергій Гайдай. Підтримує його і директор фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна: “Це не допоможе, бо ці партії створювали значною мірою лобісти і олігархи. За кожною партією можна знайти певний капітал. І що вони тепер скажуть олігархам: “Ми будемо жити без вас!”? Я в цьому дуже сумніваюся”.

Ба більше, на думку експертів, фінансування партій з бюджету під час кризи може викликати незадоволення людей, які не розуміють, чому вони як платники податків оплачують якісь партії, до яких не мають стосунку.

А як за кордоном?

Уперше, нагадують у громадянській мережі “Опора”, державне фінансування партій запрацювало в 50-их роках ХХ століття у Німеччині. Потім, у 60-их роках, — у Франції, Австрії, Швеції, Фінляндії, Данії, а ще через десятиріччя — в Італії та Норвегії. Наприклад, у Німеччині держава є одним із головних спонсорів партій. Проте, щоб отримати кошти, партії мають дотримуватися суворої звітності. Це, зокрема, було викликано певними обставинами, коли найбільші партії Німеччини — Соціал-демократична партія та Християнсько-демократичний союз — на початку 2000-их потрапили у скандал. Партії фінансували в обхід партійної каси та звітів.

У Чехії партія може розраховувати на підтримку держави у розмірі 300 тис. євро на рік, якщо вона отримує 3% голосів виборців. Державні кошти можна витрачати на утримання офісів, зарплату партійцям, проведення акцій. У Франції підтримка державою партій сягає 40% фонду партії залежно від обсягу підтримки на виборах. Причому в Європі дуже серйозно перевіряють фінансову звітність партій, які отримують фінансування з бюджету.

Працює державне фінансування партій і в Росії. Там фінансують партії, які отримують 3% виборців голосів при 5-відсотковому бар’єрі. У 2012 році фінансування партій в Росії збільшили з 25 до 50 рублів за кожен голос, отриманий на федеральних виборах.