Справжня ж причина дій київської поліції далека від боротьби з корупцією та економічними злочинами. Тернопільську, як, до речі, й деякі інші місцеві ради “трусили” з інших причин.

«Трусили» за блокаду

Комусь може видатися, що Тернопіль — унікальний і тут раптово за один день виявили цілу мережу злісних порушників, які направо і наліво “дерибанять” землю тернопільської громади. Це зовсім не так. Без жодних підстав поліція та прокуратура “наїхали” на Львівську міську раду. Так само в стилі Януковича підлеглі правоохоронці “трусили” міські ради Івано-Франківська, Чернівців, Рівного і навіть Вінниці.  Причина проста. Судячи з усього, це відбулось тому, що дані місцеві ради ухвалили звернення до центральних органів влади з підтримкою дій активістів та ветеранів АТО, які блокують окуповані території, вимагаючи запровадити повну блокаду ОРДЛО та ввести санкції проти російського бізнесу, який дотепер активно працює в Україні.

Як відомо, після того під тиском громад та органів місцевого самоврядування РНБО змушена була ухвалити, а президент підписати рішення про повний режим блокади. Проте така самостійність органів самоврядування не сподобалася на Печерських пагорбах. Ймовірно, що ті, чиєї відставки громади й місцеві органи влади вимагали, вирішили скористатися старим перевіреним методом — тиском  через силовиків. Мовляв, відчуйте, хто в домі господар. І місцевим радам довелося це справді відчути.

Мета — позбавити громади незалежності

Другою важливою метою, очевидно, є бажання позбавити громади економічної незалежності. У країні кілька років триває децентралізація. Є певні зрушення на краще. Проте сьогодні склалася ситуація, що місцевих бюджетів ледь вистачає, щоб перекрити першочергові поточні потреби громади: прибирання міста, забезпечення шкіл і садків, забезпечення роботи громадського транспорту тощо. Про розвиток вже навіть не йдеться, якщо розраховувати лише на бюджетне фінансування.

Єдиною можливістю залучати кошти у розвиток є інвестиційні угоди. Тому саме за інвестиційні угоди формально вчепилися і “трусили” міську раду Тернополя (як, до речі, і Львівську, і Чернівецьку) силовики. А чому? От, скажімо, приходить приватний інвестор і вкладає свої кошти у будівництво певних об’єктів. Міська рада, у свою чергу, спрощує умови оренди комунального майна для того, хто виконує замовлення громади. А кошти, залучені за допомогою інвестиційних угод, — це не лише нове житло, магазини, паркові комплекси. Це і нові школи, дитячі садки, тисячі нових робочих місць для мешканців міста. Адже усі будівлі потребують обслуговування. Крамниці і майстерні потребують нових працівників. Виграють усі. Люди отримують житло, роботу, гідні доходи. Міська громада отримує збільшення податкових надходжень від пожвавлення економічного життя.

Проте в Україні досі є ті, хто не хоче такої самостійності громад. Адже економічна незалежність забезпечує незалежність у прийнятті рішень. У цивілізованому світі центральна влада лише обслуговує самоврядування. В Україні ж і далі центр звик наказувати, а місцеві мають лише виконувати. Навіть якщо це шкодить громаді. Ця звичка центрального чиновництва прийшла ще з радянського минулого, а особливо практикувалася за Януковича. Центр і сьогодні прагне за всяку ціну позбавити громади додаткових ресурсів на розвиток.

Інвестугоди: в Україні і за кордоном

Загалом інвестугоди — це дуже поширена форма плідної співпраці бізнесу, самоврядування і громад. Особливого поширення вона набула у Грузії, коли на початку 2000-их до влади прийшла команда Міхеїла Саакашвілі. Країна була вщент зруйнована корупцією, постійним станом війни. Але вже за якихось 12 років, наприклад, Батумі — місто-побратим Тернополя, перетворилось у фешенебельний курорт на березі Чорного моря. Тепер тут представлені готельні мережі світового класу:  “Кемпінський”, “Редісон”, “Хілтон”… Будуються готелі-апартаменти за кошти середнього і малого бізнесу. У місцевому муніципалітеті добре розуміють: розвиток міста завдяки будівництву сучасних комплексів створює тисячі робочих місць. За інвестиційними угодами, укладеними в Батумі, увесь персонал, починаючи від двірника і закінчуючи менеджерами та екскурсоводами, набирається з місцевих мешканців. До речі, саме там оздоровлювалися нещодавно українські воїни, які повернулися з війни.

Грузія пішла навіть далі. Там через механізм інвестиційних угод будують сучасні лікарні, школи, будинки культури та інші об’єкти. Приватний інвестор погоджується вкладати свої кошти навіть у ці, здавалося б, “неприбуткові об’єкти”, бо він потім заробляє на їх обслуговуванні. Подібним чином активно оновлювали житловий фонд у Польщі та Східній Німеччині в середині 1990-их. Адже ці постсоціалістичні країни мало різнилися від сірості СРСР.

Реанімація міст — справа складна, тривала і потребує багато коштів. Проте у Тернополі почали оновлювати місто ще задовго до Революції Гідності. Тут переймають передовий досвід як Грузії, так і європейських країн. Такі ж угоди практикують в інших українських містах і навіть нашій столиці. Бо це сьогодні — єдиний спосіб залучити кошти. До речі, мало хто знає, але студентський Храм Пресвятої Покрови Богородиці — один з трьох дерев’яних храмів Тернополя, що збудований у рамках інвестиційної угоди.

Землю ніхто не продає, вона працює на громаду

І нарешті — варто спростувати брехню, масово поширену в ЗМІ. Для цього варто прочитати законодавство і знати, що таке інвестиційні проекти.

У Тернополі землю громади ніхто не продає. Це — ключова умова будь-якої інвестиційної угоди. Навпаки. Земля залишається у власності громади і після того, як об’єкт збудовано і здано в експлуатацію, а громада регулярно отримує орендну плату, яка йде на розвиток міста. Відбувається це на постійній основі, незалежно від того, хто керує містом.

Сам механізм прозорий. Спочатку вивчаються потреби громади, наприклад, щодо відкриття нового торговельного чи розважального комплексу, будівництва транспортно-логістичного центру. Тоді проект проходить складний процес експертизи, що включає громадські обговорення, екологічну, архітектурну доцільність. Часто на цих етапах проекти забраковують. Враховується також соціальна складова. Наприклад, може йти мова про закладення парку чи скверу, облаштування тротуарів. Після того проект оприлюднюється на сайті міської ради. Під нього шукають інвестора, з яким укладають угоду, де все детально прописано. Якщо з якихось причин інвестор порушує умови угоди, то громада завжди має можливість її розірвати.

Саме так — відкрито і прозоро — діє сьогодні влада Тернополя, прагнучи бути самодостатньою. Комусь це зовсім не до вподоби. Тому і поширюють усіляку брехню, і влаштовують “маски-шоу” в стилі Януковича. Звичайно, це неприємно, але такі методи із минулого і позбавлені всякої перспективи.

Борис Мельник