І замість того, щоб допомагати людям пізнавати Бога, зухвало ганьблять Його через своє псевдослужіння.

Суспільне несприйняття останнім часом викликав ганебний епізод із життя трьох тернопільських священиків УАПЦ та їх владики Мстислава Гука. Відео з одного із нічних клубів Тернополя, яке оприлюднив телеканал “1+1”, приголомшило багатьох. Служителі церкви, будучи, очевидно, під дією алкоголю, серед ночі завітали до бару неподалік залізничного вокзалу. Запальні танці, відверта поведінка з дівчатами, а за тим ще й бійка, через яку адміністрація змушена була викликати службу охорони. Чи не найбільше вражає на записі розгнузданість “поважного” владики, який завжди гарно проповідував у храмі про праведне життя: він задоволено обіймає дівчат, цілує їх, одну білявку піднімає на руки… Про це гидко писати і на це гидко дивитися. Така поведінка наставника церкви викликала шок у мільйонів людей, що переглянули відео. Далеко не кожен навіть світський чоловік міг би дозволити собі такі “розваги”. Не менше здивували й підлеглі владики —  отці-забіяки, які встряли в бійку з відвідувачами, розпускали руки, кидали “опонентів” на стіл, та ще й хизувалися посвідченнями капеланів… І усе це відбулося на свято Воздвиження Чесного хреста, яке за церковними приписами є строгим постом!

Після скандального сюжету на телеканалі та численних заяв обурених вірян вище керівництво УАПЦ розглянуло це  питання на Архиєрейському соборі. Була створена комісія для розслідування інциденту. “Прославленого” владику на певний час відправили до монастиря на покаяння та виправлення, він публічно вибачився за свою поведінку, а отців-забіяк тимчасово відсторонили від служіння. Виконувати обов’язки керуючого Тернопільською та Подільською єпархією замість архієпископа Мстислава наразі буде митрополит Галицький та Івано-Франківський Андрій Абрамчук.

Що ж означає даний інцидент для керівництва УАПЦ і загалом усієї конфесії? Судячи з усього, там трагедії з цього не роблять. Попри те, що предстоятель автокефальної церкви митрополит Макарій теж вибачився, однак пояснюючи, як комісія буде перевіряти інформацію, як “піде в ті заклади і зустрінеться з працівниками”, він не стримує посмішки. Може, і справді смішно, якби не так грішно… Адже владика Мстислав грубо порушив канони церкви, обітницю чернечої чистоти й цнотливості, а ще елементарні правила людської моралі. Невідомо, скількох парафіян владика навернув за час служіння, та своєю поведінкою одного вечора посіяв зневіру в душах багатьох тисяч… І від того, яким буде остаточне рішення керівництва УАПЦ щодо отців-гультяїв, залежить подальший авторитет цієї церкви — чи вона й надалі буде грузнути в болоті гріха, чи візьметься за внутрішнє очищення.

Проблема аморальності серед духовенства, на жаль, не рідкість у теперішній складний час як в Україні, так і за кордоном. І стосується це усіх конфесій — якої більше, якої менше. Стосовно УАПЦ, то у ній чи то через надто лояльне ставлення до грішних витівок духовенства, чи через прикриття великим прощенням, давно не найкраща репутація. Варто лише згадати вражаючі розповіді про покійного митрополита Мефодія Кудрякова, який у 90-их “засвітився” під час розбірок в одному із барів Тернополя, розмахуючи вінчестером… Пам’ятають тернополяни і як кілька років тому УАПЦ “прийняла у своє лоно” скандального владику Іова Павлишина, якого через різні причини, зокрема й пиятику, Патріарх Філарет офіційно відправив на пенсію, а неофіційно — вигнав із УПЦ КП. Звісно, ніхто небезгрішний, інакше над головами сяяли б німби, але все ж священнослужителі мали би бути свідомі своєї обітниці Богові.

А що в реальності? Чуємо про здирництво і лицемірство священиків (тут уже не говоримо про конфесії), про користолюбність і нахабство, про подружню зраду, про позашлюбних дітей, про носіння зброї… Багато священнослужителів нині розкошують на фоні зубожілого простого люду: дорогі автівки, розкішні маєтки з басейнами, саунами, зимовими садами… Чи це конче потрібно для спасіння душі?! Де ж свідчення скромності, простоти, жертовності?..

Звісно, було б гріхом, узагальнювати і все духовенство підводити під одну мірку. Знаємо й протилежні, стверджуючі у вірі, історії на Тернопільщині: як отець, що залишився без житла, віддав пожертвувані йому гроші на лікування чужої дитини, як інший священик продав свій автомобіль і побудував дзвіницю біля церкви, як отець-целібат усі гроші з парафії віддає потребуючим, а сам ходить у старій-престарій рясі, як ще один священик приймає до себе жити безпритульних, безкорисливо і без розголосу служить Літургії у… циганському таборі на околиці обласного центру, возить їм одяг, їжу… На щастя, таких прикладів багато, але про них не голосять і тим паче не знімають на камери.

Та “заплямовані” священики кидають тінь на усю церкву і на всі конфесії. Невіруючі люди “хапаються” за паскудні вчинки отців. “Ось тому не ходив до церкви і не буду!” — роблять для себе висновок. І, мабуть, мають певне оправдання. А відповідальність лягає передусім на душі негідних душпастирів!

Після оприлюднення скандального відео з автокефальними владикою та отцями син греко-католицького священика підійшов до батька і запитав, як пояснити таку поведінку духовенства своїм одногрупникам, які накинуться з докорами на церкву. Батько відповів, що не варто ототожнювати служителів з церквою, а тим більше з Богом, бо навіть апостоли не були ідеальні. І розповів, як у минулому столітті в одному православному монастирі ченці зловживали алкоголем, їх багато хто засуджував. Та коли до них прийшли кагебісти і наказали відректися Бога, а ні, то знищать, то настоятель звернувся до братії: “Жили ми по-свинськи, то хоч гідно помремо”. І ніхто не відрікся!

Хочеться вірити, що тернопільські гуляки в рясах навернуться, але на це потрібна й рішуча позиція церкви, яка не буде потурати ганебним вчинкам, аби й інші задумались…

Софія Громницька