Заходиш у супермаркет — полиці заповнені польською й італійською зелениною, капустою з Албанії і Узбекистану, огірками з Туреччини, а в українських фермерів пропадають тонни редиски, огірків, капусти, зелені. Ціни на імпортні овочі — космічні. Пучок закордонної зеленини вартує близько 40 гривень. У той же час наші селяни готові за копійки віддати свою продукцію, та нема куди, бо базари закриті через карантин. А споживачі, які й без того не мають грошей, змушені переплачувати втридорога за імпорт. Днями херсонські фермери у відчаї скидали гори огірків із мосту. Яка ситуація в наших овочевих краях — у Заліщицькому, Борщівському та інших районах? Тамтешні селяни, які віддавна спеціалізуються на вирощуванні городини і затратили на це купу коштів і праці, просто в розпачі. В Україні відбувається справжній економічний суїцид на державному рівні.

Тонни свіжої редиски — на… гній
Майже половину врожаю редиски днями викинув підприємець-овочівник Василь Мандзюк із села Городок Заліщицького району. Близько десяти років він вирощує ранні овочі, обробляє близько 2 га землі. Цьогоріч під редиску віддав 20 сотих городу, але замість того, щоб заробити, підраховує збитки.
— Постраждав конкретно, майже половина редиски пропала, а кілька тонн віддав задарма, — бідкається Василь Тимофійович. — Тернопіль практично заблокований, здав трохи городини на гуртовий ринок «Шувар» у Львові. Якщо торік я здавав редиску на ринки по 15-20 гривень за кілограм, то цьогоріч — заледве по 5 гривень. Навіть не повернув собівартість. Ринки не потрібно було закривати. На цьому заробили супермаркети. У закарпатських фермерів зогнив увесь урожай капусти, а наші селяни викидали огірки. Я здавав редиску по 5 гривень, а в супермаркеті тим часом за імпортну правлять по 25 гривень. Хіба це справедливо і обґрунтовано?

Городину не замінять «хімічні» овочі з магазину
На Кременеччині добре знають Світлану Домбровську з села Дунаїв, бо уже чотири роки поспіль вона торгує на базарі в райцентрі власноруч вирощеними овочами, зелениною і розсадою. У попередні роки часто возила городину по селах. Нинішня карантинна весна принесла багато клопотів.
— Тяжко, бо нема де збувати вирощене, — зітхає пані Світлана. — У магазини привозять все з-за кордону, а ми збираємо замовлення через телефон, інтернет і в масках підвозимо людям під браму. Переживаємо і за себе, і за людей. Чималі витрати на доставку, багато зусиль, а ще боїшся, щоб не оштрафували… Але ж гріх викинути урожай! До того ж, люди хочуть домашніх овочів, а не магазинних, «нашпиговані» хімією. Усю зиму купували в магазині, а навесні хочуть від бабці з базару. У нас вдома хоч і невеликі обсяги городини, але намучились, щоб реалізувати. В одній теплиці виростили зелену цибулю, редиску, руколу, кріп. Дивом зуміли все продати до Великодня, лише трохи цибулі пропало. Мій телефон не вмовкав — люди хотіли купити, але за пучком зеленини, звісно, ніхто не приїде до нас, доводились розвозити. В іншій теплиці у нас — розсада квітів, капусти, помідорів, перцю, баклажанів, селери. Розсаду капусти вже продаємо, а помідори і перець — через тиждень. Допомагають мені в усьому рідні. Колись я їздила за кордон на заробітки, але вирішила на своїй землі працювати. Дуже шкода фермерів, які через карантин зазнали колосальних збитків, бо знаю, яка це важка праця. Усі ми з нетерпінням чекаємо відкриття ринків, щоб спокійно вийти зі своєю тепличною продукцією.

Безгосподарна політика уряду веде до знищення села
Село Городок Заліщицького району називають «огірковим селом». Майже кожен господар там має на своєму городі теплиці, в яких вирощує ранні овочі. Ті, у кого є власний транспорт, як правило, везуть урожай на гуртові ринки, інші — здають перекупникам, що приїжджають до села, за нижчоюціною. Так було в попередні роки, а нинішній карантин призвів до безпорадності. У декого так і пропав перший збір, бо не було де продати.
Місцевий мешканець Роман Халащук разом із батьками теж вирощує огірки у теплицях. Нинішня ситуація болить його, але вплинути не може, хоч він до того ж є депутатом Борщівської районної ради.
— Наші односельчани почали продавати огірки два тижні тому. Цьогоріч урожай трохи припізнився, бо були заморозки, це частково врятувало від збитків, — каже Роман Халащук. — Ринки на Тернопільщині досі закриті — селянам нема де продати вирощені овочі. До села вже помалу приїжджають перекупники, але приймають овочі за низькою ціною. На початку сезону за кілограм огірків платили 5 гривень. Така ціна була ще п’ять-шість років тому. Торік збір перших огірків припав на переддень Великодня, був великий попит, тому ми здавали по 30-35 гривень за кілограм. Коли минулого тижня почали відкривати гуртові ринки в сусідніх областях, поступово ціна почала зростати. Наразі здаємо огірки по 15-18 гривень за кілограм. Першими забили на сполох херсонські фермери. У них на місяць-два скоріше дозріває врожай, тому овочі погнили… Уряд починає послаблювати карантин, але подальша ситуація залежить від кількості випадків захворювань. Через тиждень у нас збільшиться кількість огірків, тоді буде найбільше хвилювань — куди здати врожай. Колись у нашому селі масово вирощували помідори, а тепер спеціалізуються на огірках із теплиць. У нас сприятливий клімат для овочівництва. Мої рідні понад 20 років займаються городництвом. Цьогоріч на 20 сотках землі висадили близько 10 тисяч корчів огірків, згодом висадимо помідори. Карантин триває, не знаємо, що буде далі з ціною. Люди нині не мають грошей на ранні овочі, бо сидять без роботи, купують найнеобхідніше. Обурює те, що в магазинах продають дорогі привозні овочі з-за кордону, а наші селяни не знають де подіти свій врожай. Україна має чорноземи, працьовитих людей, можемо годувати не тільки нашу країну, а й Європу, але… Усе це безгосподарна політика урядовців, що веде до знищення села. На верхах заробляють, а селяни ледве виживають.