«Коронавірусу покажемо ми дулю, бо кілограмами їмо часник й цибулю, і до любові нам охоти вистачає — таких, як ми, ніякий вірус не злякає!..» Ще б пак! Її запалу та енергії вистачило б, як мінімум, на кілька електростанцій, її баян «рве жили», її іскрометний гумор не залишає байдужим, а пісні не дають всидіти на місці. Колоритна, самобутня, голосиста, харизматична, безпосередня, «сама файна» та й узагалі — «просто богиня»… Так, усе це — про неї, головну «лісапетницю» країни Наталю Фаліон. Навіть нині вона та очолюваний нею гурт не дають народу впасти в депресію і вирішили «вдарити» по коронавірусу гумором. Наприкінці березня «Лісапетний батальйон» випустив нову пісню, в якій у «фірмовому» жартівливому стилі розповідає про те, як «ми робим все, щоб вірус здох». Як не реготати, слухаючи про кума з «цілющим перегаром», від якого «бактерії здихають», і про Люську, котра «гонить найкориснішу вакцину»… А тим часом і сама пісня, і кліп на неї, знятий «за кільканадцять годин, та ще й на мобілку», уже стали «вірусними» — в Ютубі його переглянули понад півмільйона глядачів!

«Вірус вірусом, та йдем город копати»

— Трохи позитиву в цей напружений час нам усім не завадить, — розповідає «НОВІЙ…» пані Наталя. — Хотілося трохи розрядити обстановку, додати гумору — він і лікує, і рятує… Щоб руки не опускалися, іноді треба відволікатися, посміятися. Хоча до самої ситуації ставимося з усією серйозністю. Нині я на карантині у в рідному селі П’ятничанах, що на Хмельниччині. Тут, до речі, і кліп знімали — буквально за кільканадцять годин, сцени просто на ходу придумували, а знімав нас мій чоловік на мобілку…

І файно все вдалося! Коли у березні всі довкола заговорили про той вірус, у мене, як у творчої людини, відразу ж на язиці рими закрутилися: «Ой-йой-йой, ай-яй-яй, ох і підкинув нам біду Китай»… Буквально за день до оголошення карантину встигли з дівчатами і у Вінницю «змотатися» — пісню записати, а тоді ще й у рідних П’ятничанах кліп відзняти. І так він пішов у люди… А ми, поки гастролі скасовані, «карантинимо» на своїх городах. Тут роботи завжди вистачає. У новій пісні є такі рядки: «Прийшла весна, село не дасть сидіти в хаті, бо вірус вірусом, та йдем город копати…»

Город у мене цьогоріч — зразково-показовий! (Сміється, — авт.) Я аж відчуваю, які моя хата і город нині щасливі стали — скільки років я до них прибігала на годинку-другу, шаміль-шаміль, швиденько щось там поробила і тоді знов — концерти, гастролі… А тепер усе «на глянц»! Люблю одвічну просту сільську роботу — знаєте, як кажу: «Рукам тяжко, зате голова свабодна!» Ти робиш-робиш, і при тому щось собі мугикаєш-наспівуєш, пішла відпочити і відразу ж і записала. Уже стільки у мене замальовок до нових пісень назбиралося — і текстів, і мелодій… Баяна навіть у футляр не ховаю — так щодня для чоловіка виспівую!

Чоловік закохався у мене по інтернету

— Так, я нині удвох з коханим чоловіком — я себе біля нього такою захищеною, такою сильною почуваю, — ділиться найсокровеннішим пані Наталя. — Своєю увагою, турботою він мене просто підкорив! Сергій з Харківщини, усе життя прожив у місті, а тут переїхав до мене у село і щасли-и-вий! Він закохався у мене по інтернету — якось випадково побачив наш виступ, сподобалося, переглянув ще і ще, а тоді всі мої концерти передивився, усі інтерв’ю перечитав…

Казав, що такої жінки ще ніколи не зустрічав! Прийшов із букетом квітів до мене на концерт і зрозумів, що більше нікуди не піде… (Сміється, — авт.) У мене тоді така чорна смуга в житті була: не стало чоловіка, від хвороби серця помер 36-річний син Віктор… А Сергій мене немов заново до життя повернув. Не знаю, чим я в Бога таке щастя заслужила… «Мамо, він тобі впав з неба», — каже мені донька про Сергія.

Ми за більше року, що разом живемо, ще жодного разу не посварилися, навпаки, зблизилися ще більше. Сергій — мій перший творчий суддя, мій порадник і помічник. На всі концерти з нами їздив, допомагав мені у всьому. У мене за цей час дуже багато нових ліричних пісень народилося, з’явилося майже два альбоми. Я Сергієві вірш написала — дуже глибокий, особистий, і тепер з нього народилася «Пісня про щастя». Я про своє щастя не соромлюся розповідати. Я відкрита людина, завжди і у всьому, і вважаю, що якщо щаслива — то треба про це говорити!