Для початку — загадка: чого не було у Луцьку та Франківську, зате було в Тернополі? Відгадали? Правильна відповідь: три години ганьби від Світлани Лободи. Тобто, перепрошуємо, “яскраве та  незабутнє шоу” від “заслуженой артісткі Украіни” 13 травня у концерт-холі  “Подоляни”. 

Незабутнє, це вже точно… Бо про таку ганьбу Тернопіль забуде ще не скоро. Коли уже всі недешеві квитки (вартістю від 300 до 1200 гривень) були розкуплені,  громадські організації “Самооборона Тернопільщини” та “Вільні Люди” виступили проти “лободячого” концерту. І не тому, кажуть самі хлопці, що “пєвіца” співає виключно російською. А тому, що Лобода, регулярно виступаючи в Росії, живе за принципом “бабло пабєдіт зло”. Їй все одно де виступати, чи то з російськими артистами, які підтримують агресію проти України і терористів ДНР-ЛНР, чи то для “файномістян”. До людей, які організовували концерт, була лише одна вимога, після виконання якої “самооборонівці” подякували б співачці та її команді за відвідини Тернополя.

“Ми готові були навіть подарувати Світлані Лободі букет квітів, якщо вона проявить громадянську позицію і визнає факт війни Росії проти України, — говорить Іван Ковалик, співкоординатор мережі “Вільні Люди”. — Ми просили, щоб вона зі сцени подякувала українським воїнам за боротьбу, засудила окупацію Криму та підтримку терористів Росією. Вона відмовилася. Лобода воліла затримати концерт на три години, виявивши тим самим неповагу до власних фанатів, але не визнала факту збройної агресії Росії проти України. Від усього, що там відбувалося, дуже боляче…”

Про тернопільських “фанатів” Лободи — мова окрема. Це ціле явище під колективним діагнозом “лободиці”.  Наштукатурені дівиці-лободиці з перекошеними фізіями верещали, вимагаючи допуску до “звьоздного тєла”, показували наманікюрений середній пальчик демобілізованим АТОшникам, із запіненими писками кричучи до них: “Ти чого не в АТО”? Їдьте, мовляв, на свою війну і не заважайте нам тут “отдихать культурно”… Ми ж право “імєєм”, у вільній країні живемо… Правдами-неправдами, чорними ходами, прориваючи “оборону” самооборонців, тернопільські “лободиці” таки пролізли на омріяний концерт, який, хоч і з майже тригодинним запізненням, але, до великого сорому міста, таки відбувся.

“Нестерпний біль пекучого прозріння”, як писала колись мудра Ліна Костенко. Місто потужного волонтерського руху, де дівчата-ровесниці “лободиць”, полишаючи навчання чи роботу, дітей чи рідних, день у день шиють “розгрузки” та збирають допомогу воякам, показало свій гидкий “виворітній бік”…

Як не крути, нині українське суспільство, враховуючи всі без винятку його верстви, поділилося на два табори. І байдужих або нейтральних бути не може, адже йдеться уже не про політику, на кону – життя людей.  І неможливо спокійно слухати, як Свєта з блудливою посмішкою поре ахінею про те, що вона взагалі-то не в курсі, “чьто здєсь” відбувається, всього лише війна, десять тисяч людей загинуло, а вона така вся у творчості і не стежить за “вот єтім вот всєм”. А   “вот єто всьо” в шестистах кілометрах від її малої батьківщини — Києва, а вона ващє “голубь міра” і громадянка космосА.

Лобода — бур’ян звичайний, пише Вікіпедія. А бур’ян, як відомо, росте там, де не дбають про чистоту.   Там, де не дбають про чистоту рідної пісні, проростає лобода.

Відлабудивши концерт, Свєта “розродилася” криком душі в інтернеті: “Хочу подякувати всім і кожному за підтримку! В першу чергу вам, мої дорогі прихильники! Дякую вам за вашу любов, витримку, самоконтроль, за вашу віру, за те, що не дозволили провокаторам домогтися поставленої мети! Я – артист. Я займаюся музикою і це все, що я вмію в житті. Я хочу ділити себе та свою музику з вами. І допоки ми живемо у вільній країні, ніхто не відніме у нас право бути разом. Ще раз – дякую вам! Люблю! Завжди ваша Lo”.

Що тут ще додати? Воістину, як казав неокласик: “Світ врятує любов. І масові розстріли…»