Понеділок, 05 грудня 2022
• Біля Почаєва урочисто перепоховали десятьох воїнів УПА • Підробив документи про ремонт опалення в лікарні. На Тернопільщині засудили підприємця • Ні генераторів, ні коштів: шахрай ошукав мешканця Тернополя на 50 тисяч гривень • У Тернополі на переході автомобіль збив маму з візочком • Як отримати допомогу за електронним лікарняним • На Тернопільщині презентували інформаційно-аналітичну систему, що створює нові можливості для шкіл • Вдвічі менший урожай і непрогнозована посівна: ситуація із зерном в Україні • “Прошу суд зняти з мене браслет, оскільки є перебої з електроенергією” • Перерахунок пенсій у грудні: кому і на скільки підвищать виплати? • У Тернополі працюють десять пунктів обігріву • У Почаївській лаврі знайшли матеріали проти України • Із присвятою Збройним силам України! У Тернополі виступить Капела бандуристів • Замість ялинки – хатинка святого Миколая • Мобільні зупинки-укриття у Тернополі мають сертифікати відповідності • Велосипедист переїжджав у темряві дорогу… • У Тернополі планують розгорнути 12 стаціонарних пунктів обігріву • 8000 світловідбивальних стрічок-флікерів отримали маленькі тернополяни • Незаконно вивозили за кордон військовозобов’язаних • Справжнє обличчя війни • Шахрай поцупив із банківського рахунку 35 тисяч гривень
«Солдат Джейн»… із Чорткова!

Автор: Опубліковано: 25 Вересня о 18:00 2093


Чортківчанка Тамара Атаманчук— про службу в армії і роботу офіцера поліції у США.


«Будете сміятися, але я ніколи не бачила фільму «Солдат Джейн» — навіть після того, як мене кілька разів порівняли із його головною героїнею, — уродженка Чорткова, а нині мешканка штату Вісконсин у США 23-річна Тамара Атаманчук (Чік) сміється, почувши про схожість із героїнею відомої кінострічки. — Хоча якось я глянула постер і зрозуміла, що щось у цьому і справді є: перед службою в армії я вирішила коротко підстригти волосся — думала, так мені буде легше, зникне потреба постійно його заплітати. З моїм пишним волоссям мені це не допомогло, а от порівняння із «солдатом Джейн» приклеїлося…
Я з дитинства була трохи «пацанкою». Любила гратися з хлопцями, вслід за старшим братом записалася до спортивної школи на легку атлетику. Але якби мені хтось сказав, що служитиму в армії, та ще й у США, а згодом стану там же поліцейською, нізащо б не повірила! Живучи в Україні, я хотіла бути адвокатом – мені подобалося захищати людей. Хоча нині, будучи офіцером поліції, я теж цим займаюся…»

Збираючись до Америки, я уже знала, що хочу вивчати поліцейські науки

П’ять років тому наша землячка, 18-річна чортківчанка Тамара Атаманчук поїхала до Америки.

— Я їхала, як думала тоді, на два місяці, — пригадує Тамара. — Я тільки вступила до омріяного вишу… І коли батьки сказали мені, що вони виграли «Зелену карту» і ми всі їдемо до Америки, моєю першою реакцією було: «Ні, це вже без мене…» (Сміється, авт.) Я не уявляла, що залишу всіх своїх друзів, покину навчання в академії. Але потім зрозуміла, що раз доля дала такий шанс, то просто гріх ним не скористатися…

Закінчивши в рідному Чорткові школу із золотою медаллю, вступила на бюджет до Одеської юридичної академії на відділення «Прокуратура і слідство». Мені було цікаво, навчання давалося легко, я навіть отримувала підвищену стипендію. І ще тільки пакуючи валізи до Америки, я уже знала, що хочу піти там до коледжу і вивчати поліцейські науки. Звичайно, одразу по прильоті було нелегко. Спершу я інтенсивно взялася за вивчення англійської мови — у мене була певна база, але для моїх амбітних планів навчатися її було замало, згодом подала заяву на вступ до коледжу з напрямку “Кримінальне правосуддя”, здала тести і вступила. Дуже вразило те, які усі привітні і готові допомогти — тут зовсім немає негативу. Тобі і з навчанням допоможуть, і добрим словом підтримають.

А ще була приємно вражена тим, що серед студентів немає традиційного для України «параду мод», дівчата і хлопці замість того, аби перейматися власним зовнішнім виглядом, переймаються успіхами у навчанні. І, звісно ж, у всіх на обличчі традиційний американський «сма-а-а-айл»))) Тут усі привітні, усі щасливі… Коли я після першого свого року в Америці навідалася в Україну, то гуляла вулицями і ніяк не могла збагнути — що зі мною не так, чому всі на мене так дивляться? На що мама, котра була зі мною, сказала: «А ти перестань усміхатися усім зустрічним»…

 

Як в Америці військовим за службу дякують

 

— Після першого року навчання в коледжі я вирішила підписати контракт до резерву армії терміном на шість років: захотіла мати військовий досвід, який би допоміг у подальшій роботі,  — розповідає Тамара. — Тому одночасно навчалась і проходила військову підготовку. В американській армії немає дідівщини і, що мене здивувало, спокійно ставляться до доносів. Нас було 60 дівчат в одній казармі, і серед нас були такі, хто доносив на інших. В Україні, думаю, таким людям було б ой, як несолодко, а тут усі просто виносили з ситуації урок і продовжували, ніби нічого й не сталося, спілкуватися між собою…  Я була цим просто вражена! Щодо того, чи було складно суто фізично, то все залежало від самої людини. Я була у добрій фізичній формі і гарно підготовлена, тому на аж дуже великі труднощі не можу поскаржитися, хоча, звичайно, було складно. На початку підготовки нам сказали, що це буде «найлегше і водночас найважче, що ви коли-небудь робили у своєму житті». І були цілком праві! (Сміється, — авт.)  Зрештою, «тримати стрій мусили усі» — пригадую, як одній дівчині з нашої групи дуже важко давалися вправи на прес. У мене ж із цим проблем абсолютно не було, навпаки, був найкращий результат: 98 разів за дві хвилини. Так от, уже через вісім тижнів тренувань ця дівчина качала прес 92 рази за дві хвилини! Як кажуть, терпіння і труд усе перетруть…

Армійський гарт — базова військова підготовка тривала 10 тижнів, загалом у мене це все зайняло десь пів року. Моя сім’я спокійно сприйняла мій вибір і підтримала мене, але було й так, що друзі та знайомі, дізнавшись, дивувалися – ти ж така маленька і тендітна, чи ти зможеш і, зрештою, навіщо це тобі? Навіть деякі вчителі у коледжі казали: «Та ти ж дівчинка!..» (Сміється, — авт.) В Америці менше стереотипів щодо «жіночих-нежіночих» професій, проте все ж вони ще є… Але тут дуже поважають військових. Наприклад, у нашому місті є магазин із будівельними товарами, який робить знижку 10 відсотків для військових. Ми з чоловіком затіяли ремонт і звернулися туди. Продавець, почувши про військову знижку, каже моєму чоловікові: «Дякую вам за службу!» А чоловік поправляє, показуючи на мене: «Дякуйте їй!» (Сміється, — авт.).

Працює офіцером поліції, а для душі — малювання

— Чоловік Крістофер Чік — офіцер поліції, нас познайомила моя подруга з коледжу, — каже Тамара. — На той момент він уже закінчив навчання і працював, а нам у коледжі дали завдання взяти інтерв’ю в офіцера поліції і написати по цьому твір. Ми почали спілкуватися і пішло-поїхало… Ми обоє не хотіли великого і пишного весілля, тож одружилися у Лас-Вегасі, куди поїхали лише удвох. Нас повінчали у невеличкій капличці, вся церемонія зайняла лише пів години, зате згодом ми поїхали на п’ять днів у захоплюючу весільну подорож… Мене мали відправити на рік на військову службу і ми хотіли узаконити наші стосунки перед тим, як я поїду. А коли сказали, що наразі я не поїду служити, це стало нашим найкращим весільним подарунком!

Тамара з чоловіком Крістофером.

Нам з чоловіком легко разом, бо кожен розуміє специфіку роботи іншого, і це дуже допомагає у стосунках. Вільного часу, звичайно, небагато, проте коли такий все ж видається, я… малюю! Малювати любила ще вдома, у рідному Чорткові, а в Америці це стало і своєрідною арт-терапією. Люблю зображувати тварин, нині пробую свої сили у малюванні пейзажів. Чоловік навіть облаштував для мене вдома кімнату-майстерню, де книги, картини, малюнки. Оскільки усі домашні обов’язки ми ділимо порівну, то навіть зважаючи на напружений графік роботи, служби і навчання (нині я продовжую військовий контракт — щомісяця їжджу на військові тренування від двох днів до тижня і навчаюся у військовому університеті за напрямком “Цифрова криміналістика»), є час для релаксу та для душі. До слова, Крістофер цікавиться Україною і дуже хоче її побачити – сподіваюся, наступного року його мрія здійсниться! Сало з чорним хлібом чоловік уже скуштував і йому засмакувало!

А ще Крістофер дуже підтримав мене, коли я вирішила вступати до поліцейської академії, а це дуже нелегко: потрібно було і здавати фізичні тести (пригодилася військова підготовка в армії!), і пройти ретельні медогляди та серію інтерв’ю-співбесід… Конкурс був дуже великий. Цьогоріч у серпні я склала присягу і отримала поліцейський значок, тож нині я теж офіцер поліції. Приємно спостерігати тут гарне ставлення до офіцерів поліції: діти малюють поліцейським малюнки, місцеві мешканці намагаються пригостити чимось смачненьким. Пригадую, у мене був такий випадок, коли я виписала жінці штраф за перевищення швидкості, а вона замість того, щоб сперечатися чи сердитися, мені… подякувала! Тішить такий рівень свідомості суспільства.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Нещодавно опубліковане

30 листопада у селі Лідихів Почаївської громади Кременецького району відбулося урочисте перепоховання десятьох воїнів Української Повстанської Армії, які загинули восени 1944-го неподалік цього населеного пункту в бою з московськими окупантами...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:38


Цьогоріч українці вже отримали понад 13 мільярдів гривень лікарняних і декретних допомог від Фонду соціального страхування України. ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 21:37


Фонд соціального страхування України продовжує гарантувати державний страховий захист у повному обсязі для всіх українців – зокрема для тих працівників, чиї роботодавці не можуть дотриматись процедури нарахування лікарняних через бойові дії...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:12


Попри вимушену евакуацію за кордон, українські працівники не втрачають свого права на соціальний захист та забезпечуються допомогами від Фонду соціального страхування України. Зокрема, для застрахованих осіб, які виїхали за кордон через війну, ФССУ фінансує лікарняні та декретні допомоги...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:06


З початку війни на підприємствах України зафіксовано 728 постраждалих внаслідок бойових дій працівників (+26 за останній тиждень)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:58



Теми дня
4 Грудня
1 Грудня
30 Листопада
29 Листопада
28 Листопада