Про те, як у Бережанах місцева влада та «культурні» (чи то пак, «антикультурні») чинуші воюють з районною бібліотекою, «НОВА…» писала майже місяць тому. Те, що тоді видавалося якщо не страшним сном, то принаймні нонсенсом, абсурдом — переселення десь на сільські задвірки найбільшого в районі книжкового фонду Центральної районної бібліотеки, схоже, нині стає не менш страшною реальністю…

Коротко нагадаємо про суть справи:  у «війні», що ось уже майже десяток років (!) точиться за чимале і «апетитне» для місцевих ділків від влади приміщення районної бібліотеки в Бережанах (на фото), діячі «властьімущі» зробили «хід конем». Сесія Бережанської районної ради 28 липня ухвалила рішення, згідно з яким Центральна районна бібліотека імені Тараса Шевченка та Центральна районна дитяча бібліотека імені Лесі Українки повинні будуть звільнити займане ними приміщення на вулиці Банковій, 3, а весь свій книжковий фонд та майно перенести з міста обласного значення Бережани… до села Жуків,  що за сім кілометрів від Бережан.

Книжки без даху і боротьба за квадратні метри

Двоповерхова будівля в історичному центрі Бережан загальною площею майже у тисячу квадратних метрів, у якій районні бібліотеки (дитяча та для дорослих) від 1978 року активно здійснюють свою культурницьку місію, уже не перший рік є «яблуком розбрату». Воно й не дивно — занадто вже ласий шматок опинився під боком у місцевих чинуш, тож не дивно, що їм закортіло «відкусити» собі…

— Місцева влада, — розповідають працівники Бережанської ЦБС, — так взяла до серця гасло “ближче до народу”, що залізла… просто у приміщення нашої бібліотеки, вирішивши, що відтепер воно — їхнє! Ще у У 2009 році Бережанська міська рада в судовому порядку домоглася скасування попередніх рішень своїх колег районного рівня щодо права власності районних бібліотек на своє приміщення. Тоді керівництво райради та адміністрації відверто «здало» інтереси бібліотеки, визнавши позов міської ради та позбавивши бібліотеку будь-якої правової допомоги у справі оскарження несправедливих судових рішень. Торік міська рада вирішила остаточно прибрати книгозбірню до рук і виробила свідоцтво на право власності на нього, а новообраний міський голова Бережан Володимир Музичка заходився продовжувати справу гідних «папєрєдніків», поставивши  перед працівниками бібліотеки ультиматум : або звільнити приміщення в 10-денний термін, або укласти договір оренди із щомісячною платою у 10 тисяч гривень!

— Така сума для нас просто непідйомна, — кажуть працівники бібліотеки, — до того ж, як можна змушувати нас платити за наше ж приміщення, незаконно у нас відібране?! А влада району не спромоглася ані знайти гідний дах для двох своїх бібліотек, ані закласти у районному бюджеті кошти для оренди…

Одна рука допомагає, інша — руйнує…

І хоча нещодавно ухвалена «Програма підтримки та розвитку культури і мистецтва в Бережанському районі на 2016 рік» заколисувала книголюбів солодкими словесами про «збереження та розвиток існуючої мережі закладів культури, недопущення перепрофілювання, реорганізації та ліквідації, поліпшення стану матеріально-технічної бази, підвищення ролі закладів культури в соціально-культурному житті», насправді колективи двох районних бібліотек поставили перед реальною перспективою руйнування усього створеного за минулі роки…Виходить так, що однією рукою бережанські чиновники та депутати ухвалюють милі вуху програми розвитку культури, а іншою — уже впродовж кількох років «випихають» бібліотеки з міста… А одіозне рішення Бережанської районної ради про переселення бібліотеки до Жукова може поставити остаточну крапку у справі витіснення двох районних бібліотек на маргінеси суспільного життя…

Ні для кого не секрет, що перенесена до села центральна районна бібліотека невдовзі перетвориться на звичайну сільську, бо з Бережан до Жукова по книги навіть найзатятіші любителі друкованого слова  не поїдуть.  Отже, заклад цілком свідомо відправляють на задвірки. Майже класика жанру «ламать — нє строіть»: неважко зруйнувати цілісну бібліотечну систему, яка зусиллями багатьох поколінь створювалася на Бережанщині, а от чи буде ближчим часом створено з нуля сучасну міську бібліотеку у Бережанах?..

Працівники бібліотек вважають рішення районної ради протиправним, адже, згідно із законом «Про культуру», «забороняється виселення закладів культури з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення». За їхньою оцінкою пропоноване приміщення у селі Жуків не є рівноцінним. Як свідчить багаторічний керівник бібліотеки імені Шевченка пані Алла Заруцька (нині, щоправда, уже екс-керівник — теж не без «допомоги» місцевих чиновників, про що розповімо згодом, —авт.), воно не пристосоване для виконання усього спектру бібліотечної діяльності, яка здійснюється у даний час. Більше того, вольове перенесення двох районних бібліотек до села Жуків зруйнує багаторічний досвід діяльності їхніх колективів, унеможливить виконання функцій організаційно-методичного центру бібліотечної системи району. Запропоноване розміщення бібліотек у Жукові ускладнить доступ до них мешканців інших сіл Бережанського району, комунікаційно не пов’язаних із цим селом.

Письменники — на підтримку бібліотеки

Бережанських колег підтримують керівники Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, обіцяє втрутитися в ситуацію на боці колективів бібліотек управління культури Тернопільської обласної адміністрації.   Виселити (і цим «угробити») бібліотеку «по-тихому» не вдалося: справа набула широкого розголосу. Першими на захист бережанських бібліотек стали відомі українські письменниці.

– Диво-дивне відбувається на Заході України. В той час, як волонтери і небайдужі люди рятують бібліотеки на Сході України, поповнюючи бібліотечні фонди власним коштом, роблячи ремонти, у нас під носом йде руйнація. У мене величезне прохання до тих, від кого це залежить, почути голос відчаю читачів бібліотеки і її працівників. Бібліотеки потрібні людям, особливо сьогодні це відчутно як на Сході України, так і по всій Україні. Зараз це осередки культури, можна сказати, острівці. Не бійтеся боронити свої права. Якщо буде потрібна допомога письменників чи бібліотекарів з іншим міст – ви її отримаєте! – зазначила українська письменниця-прозаїк, лауреат премії «Коронація слова» Дара Корній.

Зрештою, про безпрецедентну ситуацію із виселенням бібліотеки довідався і міністр культури Євген Нищук. «Уже дав завдання службам розібратися в цій прикрій ситуації. Усе буде добре», — пообіцяв він. Дав би Бог…

—  Важко уявити, — зазначає  голова «Гельсінської ініціативи-XXI» Олександр Степаненко, — аби очільники районної влади погодилися перенести власні кабінети та зали засідань з районного центру на сільські простори: приміром, до Саранчуків або Жукова, чи не так? А от воювати з інтелігентними жінками, котрі намагаються прищепити їхнім дітям любов до книги, – це ж у нас запросто! То чи це не ганьба, чи не сором?!

Хоча ми й живемо у час, коли читання книжок і відвідання бібліотек для багатьох перестало бути життєвою необхідністю. У тих містах і селах, де працівники культури працюють творчо, — бібліотеки не виглядають порожніми. Там оновлюється книжковий фонд та друкована періодика, відкриваються інтернет-центри, там проводяться цікаві публічні заходи, там є співпраця з творчими спілками та громадськими організаціями. Там бібліотека, без перебільшення, стає центром культурного і громадського життя. Саме такими – за твердженнями багатьох колег по бібліотечній справі – є центральні районні бібліотеки у Бережанах. І тому їх не можна втратити. Ця втрата буде плямою на репутації нас усіх: депутатів, міських голів, президентських посадників, громадськості…

 Замість P.S.

Щоб якось загладити скандал на всю Україну, місцева влада заявила про створення у Бережанах нової бібліотеки ім. Богдана Лепкого, але вже з міським статусом. При цьому бережанська районна влада направила відповідне звернення до мера міста, в якому пропонує весь книжковий фонд та майно своїх бібліотек не передавати у Жуків, а віддати новоствореній міській бібліотеці.

Але невже, аби створити нову книгозбірню, треба знищити дві функціонуючі?