Санітарний лікар зізнався, що… обманював людей
Минулого тижня українців шокувала заява головного санітарного лікаря, заступника міністра хорони здоров’я Віктора Ляшка прот те, що, мовляв, парки можна було не закривати на карантин, а метою рішення про їх закриття був… “психологічний вплив”. “Коли ми закривали свого часу парки і робили обприскування доріг — це було питання не так впливу на епідеміологічну ситуацію, як на психологічний стан населення”, — зазначив Ляшко в ефірі одного з телеканалів.
Цей же посадовець наприкінці лютого, коли евакуйованих з Китаю українців направили у Нові Санжари, переконував, що жодної небезпеки від коронавірусу немає, а тому для обсервації “підійде будь-яке місце” і навіть інфекційних боксів не потрібно. Ймовірно, що тоді, як і тепер, йшлося про “психологічний вплив”. Щоправда у той час, коли треба було вживати рішучих дій з ізоляції потенційних хворих, представники уряду, навпаки, намагалися загрозу применшити. Тоді медійно розкручувалася тема “відсутності небезпеки” і не було чіткого плану протидії пандемії. У розпал пандемії уряд продавав медичні засоби захисту за кордон. Потенційно інфікованих людей розміщували у непристосованих приміщеннях. Поспішні і нерозумні заяви про раптове закриття кордонів призвели до величезних скупчень людей і ймовірного поширення інфекції на самому кордоні. Фактично ніхто, крім органів місцевого самоврядування, навіть не намагався налагодити діалог з людьми, які повернулися з-за кордону. Держава запізнилася у всьому, а тепер ще й обдурила своїх громадян.
Напівправда і обман — як стратегія поведінки
Напівправда і обман стали основною ознакою поведінки українського уряду під час пандемії. Спочатку українцям пообіцяли допомогу, а потім її не дали. Уряд заборонив заробітчанам покидати Україну, але не запропонував жодної альтернативи — де заробити гроші. У ЗМІ широко анонсоване поступове зняття карантину для бізнесу, однак у реальності зробили лише півкроку. До кінця травня продовжують діяти закон і урядові постанови, які зберігають режим надзвичайної ситуації. Промислові магазини і ринки закриті, громадський транспорт не ходить, садочки і школи відкривати не можна. Лише після скасування режиму надзвичайного стану в українських містах можна розглядати питання про відновлення роботи громадського транспорту, садочків та шкіл.
Заборони стосуються також малого бізнесу. Натомість уряд два місяці “закривав очі” на роботу “Епіцентру”. Кабмін ухвалює рішення, яким зупиняє роботу українських АЕС з дешевою електрикою на користь ТЕС, що перебувають у власності українських олігархів. Загальний висновок — чіткого плану нема. Уряд робить напівкроки, коли “для «своїх» можна все — для «чужих» діє закон”.
Ті, хто працює у власному бізнесі, хто дає роботу іншим, стали заручниками ситуації. Адже відкриття бізнесу без запуску шкіл, дитячих садочків, громадського транспорту не матиме сенсу. Магазини не матимуть покупців, бо ті не зможуть доїхати. Люди не зможуть вийти на роботу, бо не мають з ким залишити дітей. Заручниками урядових заходів “психологічного впливу” стали мільйони українців.
Місцева влада краще розуміє проблеми людей, але навіть якби вона хотіла запустити громадський транспорт і відкрити промислові ринки, то не має права цього зробити. Такі рішення залежать від уряду і парламенту. Отже, черговий раз маємо ситуацію, коли, з одного боку, “інформаційно відкривають економіку”, а з іншого — вона залишається “закритою”.
Брак професійних кадрів нагорі веде до відсутності обдуманих рішень. А це все — наслідок результатів минулих виборів. Тому маємо добре вивчити цей урок, щоб не повторити помилок під час виборів місцевих. Як показує випробування пандемією, саме місцеве самоврядування витягує країну з біди і не дає скотитися їй у хаос.