8 червня цього року на підприємстві «Колос-2» у Теребовлі сталося непоправне — хлопець впав із висоти, за ним полетів лист бляхи і перерізав горло… Не передати біль батькового серця від побаченого, адже син помирав у нього на руках… Не передати страждань матері загиблого, яка пообіцяла синові біля труни покарати винних за його смерть…

Володя кілька років сумлінно працював на підприємстві «Колос-2», виконував висотні роботи, але абсолютно не був захищений —  роботодавці не подбали про безпеку працівників. Це вже, до речі, другий трагічний випадок на цьому підприємстві. Менше року перед тим загинув ще один молодий працівник — винні досі не покарані. Після загибелі Володі минає п’ятий місяць, та поки що нікому із керівництва підприємства навіть не оголошено підозри, не те, щоби когось притягнуто до відповідальності. Але рідні хлопця не опускають рук, задля світлої пам’яті сина наполегливо домагаються справедливого розслідування. Страшна смерть Володі має стати сигналом для посилення відповідальності на «Колосі-2» і загалом на усіх підприємствах краю.

Найбільший дарунок Неба —

життя, яке дане людині.

Одним — довгі роки,

мені — лише мить…

Та я її прожив щасливо.

Протилежні — чорне і біле,

Протилежні — літо й зима.

І дві дати протилежні

у пам’яті закарбувалися:

Одна — народження,

інша — смерть страшна…

***

І знову ніж у серце,

знову глибока рана…

Сьогодні тобі, сину,

могло б бути 21.

І мали ми тебе вітати

на світанні,

Але, на жаль, тебе вже

тут нема…

Не буде гучних тостів,

поцілунків

І за столом не збереться

 рідня.

І друзі жартома не скажуть:

«Старий, ця дата

непроста…»

Не буде музики, не буде

світла —

Лише молитва тихо

прозвучить

І свічка жалібно буде

стікати.

На цьому світі ти прожив

 лиш мить…

Тож молимось за тебе, сину,

 брате.

Молитву, душе,

ти прийми.

Тобі сьогодні ангели будуть

 співати,

А ти прийди, рідненький,

в наші сни.

З щирою молитвою — батьки, сестра,
брати, хресна Руслана, родичі та друзі