Відомого скульптора епохи бароко, який працював у Галичині наприкінці XVIІІ ст. Це перша подібна виставка з України, відвідувачі якої зможуть дізнатися про унікального майстра дерев’яної скульптури, який мав власний і безперечно європейський стиль. Для багатьох це буде також і першим знайомством з Україною, як місцем, де створювалися ці шедеври.

На три з половиною місяці у святково-різдвяний час від кінця жовтня й до середини лютого Віденська галерея Бельведер запросила до себе українську колекцію скульптур Йогана Ґеорґа Пінезеля, або як його ще називають Івана Геогрія Пінзеля, – пише Радіо Свобода. Кількість імен говорить не лише про бароковий час, коли творив митець, але й про відсутність точних даних про його життя. Відомо лише, що становлення митця відбулося в Галичині, а саме на Тернопільщині у Бучачі та Монастириську, де, за словами директора галереї Бельведер Аґнес Гуссляйн-Арко, «далеко від типових культурних центрів він розвинув свій безпомилковий стиль».

У Відні представлена 21 робота Пінзеля. У 1930-х роках його відкрили для себе й для світу львівські дослідники Тадеуш Маньковський та Збіґнєв Горнунґ, бо до того часу він був загублений. У радянські часи загубилося не лише ім’я майстра, але й значна частина його творів, які були розташовані у церквах, адже його називали «вівтарним майстром». Церкви були закриті, перетворені на склади, чи просто розвалювалися й розкрадалися. Тож колекцію, якою нині пишається львівська галерея, зібрав буквально по частинах мистецтвознавець Борис Возницький, чиє ім’я нині носить галерея. Він був настільки захоплений генієм, що проводив ледь не детективну роботу, щоб знайти його скульптуру. На одну з них випадково натрапив на цвинтарі неподалік Монастириська, що на Тернопільщині.

Віденська кураторка виставки Майке Гон вважає, що той факт, що Пінзель творив, власне, на відстані від культурних столиць Європи, і допоміг у становленні його індивідуального стилю.

«Тогочасні майстри могли багато подорожувати і вбирати у себе різні впливи, але, працюючи у майстерні визнаного майстра, вони були змушені його наслідувати, – пояснює віденський мистецтвознавець. – Тож коли у 1751 році Пінзель приїхав до Бучача, отримав творчу свободу, зміг розвинути свій стиль і заснувати власну майстерню. Цікаво, що його школа потім була дуже помітна в регіоні. Майстри, які творили там після нього, працювали вже в його дуже експресивному стилі. Ми бачимо Пінзеля як митця, який має стати брендом України. Щоб у світі знали, що коли кажеш Пінзель, думаєш – Україна. Бо такі виставки – це промоція і Львова, і Галичини, і України».