Українські спортсмени вибороли вже близько 200 олімпійських ліцензій, і, як мінімум половина наших учасників Ігор їде до Бразилії боротися за медалі. До Ріо, як це не дивно, вирушає одна з найсильніших українських олімпійських збірних за історію, у ній не один десяток чемпіонів і призерів олімпіад і чемпіонатів світу або лідерів світового рейтингу, і ми чекатимемо від них приємних звісток з Ріо.
З іншого боку, збірна України могла бути значно сильнішою, але протягом останнього олімпійського циклу нашу країну залишили понад 20 спортсменів високого світового рівня і багатьом із них пророкують олімпійські успіхи вже під прапорами інших держав. Отож, п’ятіркою найзірковіших олімпійців, що втратили Україну, ми починаємо цикл статей, присвячених наступним Олімпійським іграм.
Інна Осипенко-Радомська
Напевно, найгучнішою зміною громадянства цього олімпійського циклу став перехід уславленої чотириразової призерки Олімпійських ігор веслувальниці Інни Осипенко-Радомської під прапори Азербайджану. Ще в Лондоні’2012 вона вражали суперниць фірменою жовто-синьою байдаркою, а нині Інна — одна з надій своєї нової батьківщини і бере зобов’язання завоювати для Азербайджану дві нагороди Ігор’2016.
Очевидно, що Інна вирішила змінити громадянство вже давно. Після минулої Олімпіади вона забрала всі чималенькі призові (а в Україні вони, між іншим, одні з найвищих у світі і складають за золоту нагороду 120 тис. дол.), один сезон вирішила пропустити через перевтому, а потім чкурнула до Азербайджану.
За олімпійськими правилами, якщо спортсмен протягом трьох років не виступав за свою країну в офіційних стартах, то він може виступити на Іграх за нову батьківщину без згоди “старої”. Востаннє Інна за Україну виступала на Олімпіаді’2012 у Лондоні, отож, в Ріо вона буде представляти Азербайджан.
Як не прикро, але чимало нинішніх збірників України, не задоволених копійчаними зарплатами в рідному спорті (від двох тисяч гривень), сплять і бачать, як, виступивши на Олімпіаді в Ріо і взявши українські призові, відразу за прикладом Осипенко-Радомської нагострять лижі до інших заможніших країн.
Вікторія Солнцева-Гюнеш Зейнеп
Наше плавання нині переживає не найкращі часи, але таки народжує непересічні таланти. Однією з надій вважалася Вікторія Солнцева, яка вже в 12-14-річному віці почала бити дорослі рекорди України і не знала рівних у брасових дисциплінах на юніорських першостях планети. У 2013 р. (у віці 14 років) вона стала п’ятою на дорослому чемпіонаті світу. Та, на жаль, той сезон став останнім у складі збірної України. Подальший скандал за участю батьків, тренерів і чиновників на тлі звинувачень у допінгу зумовив перехід Солнцевої до збірної Туреччини. Тепер вона виступає під іменем Гюнеш Зейнеп. І нині світові спортивні оракули прогнозують Гюнеш “золото” (одне з трьох для Туреччини) на олімпійській дистанції 200 м брасом.
Олег Степко-Микола Куксенков
На Олімпіаді’2012 зовсім юна збірна України лише дивом (а точніше через задоволений технічний протест японців) не здобула нагород в командній першості зі спортивної гімнастики. Тоді вважалося, що через чотири роки українці точно відіграються і їм не буде рівних у світі. Так би й вийшло, але…
Першим у Росію з тої команди талантів утік Микола Куксенков. Уродженець Луганська вже давно висловлював бажання виступати за іншу країну і при першій-ліпшій нагоді “здійснив мрію”. З тим ще можна було якось миритися, але під час Революції Гідності, під шумок, в Азербайджан поїхав і Олег Степко — один з найкрутіших талантів нового покоління.
І справа тут навіть не в особистих амбіціях цих двох спортсменів (до речі, обидва значно знизили свої результати). Без них національна збірна, до того — одна з фаворитів олімпійських командних змагань, ледь пробилася на Олімпіаду і на командну першість з гімнастики тепер надій мало.
Сергій Тарновський
Ще на початку олімпійського циклу виступали за Україну і вихованці тернопільської ДЮСШ “Буревісник” брати-веслувальники Олег і Сергій Тарновський, але з 2014 р. вони вже захищають честь Молдови. Брати швидко вийшли на провідні ролі в новій країні, а тепер є одними з найсильніших у світі. Принаймні Сергій Тарновський (до речі, він визнаний спортсменом 2015 року в Молдові) в Ріо’2016 буде одним з головних суперників українця Павла Алтухова на дистанції 1000 м у каное-одиночках.
Марія Стадник
Азербайджан є одним з лідерів у збиранні наших вершків, але борчиня Марія Стадник — справжній ветеран емігрантських рухів до цієї країни. Відбувши допінгову дискваліфікацію, вона вирішила у 2007 р. відібратися до олімпійської збірної України, але львів’янці Марії навіть не дали шансу, забронювавши місце у її категорії за легендарною Іриною Мерлені. У підсумку в Пекіні’2008 Марія і Ірина стояли поруч на бронзовій сходинці п’єдесталу пошани, але вже за різні країни, а в Лондоні’2012 Стадник перемогла Мерлені в сутичці за вихід до фіналу, а потім здобула “срібло”. На Іграх’2016 екс-українці (до речі, тепер уже чотириразовій призерці чемпіонатів світу і п’ятиразовій (!) чемпіонці Європи) прогнозують вже третю олімпійську медаль для Азербайджану.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
