Зал вибухнув обуренням. Бо чим ще можна зіпсувати «репутацію» людині, яка за тридцять срібняків свідомо пішла на злочин і забрала чуже життя?.. Стоячи за ґратами у залі суду, четверо вбивць нині наголошують на презумпції невинуватості, відмовляються від показів, даних слідству, заявляючи, що зізнавались під тиском, пишуть і жалібно зачитують клопотання на свій захист… Маючи чималий кримінальний «досвід», вони добре знають, як і чим можна впливати на суд, але вони вбили людину і їхнім діям немає виправдання. Не допоможуть їм уникнути справедливого покарання жодні юридичні хитрощі.

Після «кривавої» акції «Правого сектора», коли підсудні просили про перенесення слухання справи до Києва або іншої області, коли ж суд відмовив, взялися «атакувати» клопотаннями про свою участь у засіданнях через…  відеозв’язок. Серед причин прозвучало те, що добирання до суду завдає їм чималих труднощів, а ще — це… дорого обходиться державі. Тільки подумати: ще й про державу «дбають». До речі, як повідомили в обласній поліції, доставка автозаками чотирьох підсудних, забезпечення охорони конвоїрами та поліцією (20-25 осіб) на одне судове засідання обходиться на суму близько 6 тис. гривень. Справді недешево, але потерпіла сторона теж несе чималі витрати на добирання — і то з власної кишені. Відтак, зваживши на категоричне заперечення даного клопотання вдовою Наталією Ващенко, суд відхилив його.

Чого ж насправді так бояться вбивці? Їхній безпеці ніщо не загрожує, адже порядок в суді забезпечує велика кількість правоохоронців, мабуть, на жодних інших судових слухання в області такого не було. Очевидно, вони хочуть заховати за екраном свою… совість (точніше, її залишки). Бояться дивитися в очі згорьованій вдові, не хочуть просити вибачення, зрештою, їх напружує атмосфера «справедливого покарання», яку приносять з собою до зали люди, котрі поважали покійного патріота і досі бережуть про нього світлу пам’ять.

Що ж собою являє відеоконференція в суді, якої так хотіли підсудні? Із введенням нового КПК у 2012 році в судах почали застосовувати спеціальну систему відеозв’язку, що дає можливість сторонам брати участь у слуханнях на відстані. Таке нововведення створює зручності для свідків, експертів, утім, питання он-лайн участі підсудних неоднозначно сприймається потерпілими.

— Відеоконференція дає змогу учасникам судового процесу, котрі не мають можливості приїхати до суду за місцем розгляду справи, долучитися до слухання справи із найближчого до їх місця перебування суду, — розповів головний спеціаліст Тернопільського міськрайонного суду Андрій Гніданик. — Вони звертаються до суду з відповідним клопотанням, яке виноситься судом на розгляд сторін. Якщо ніхто не заперечує, суд виносить умотивовану ухвалу провести засідання в режимі відеоконференції. Суди, слідчі ізолятори, виправні колонії зареєстровані в спеціальній системі, мають відповідні технічні засоби, тому організувати відеоконференцію зовсім нескладно.

Суди в обласному центрі, звісна річ, більш оснащені технічно, мають швидкісний інтернет, а от районні не завжди здатні забезпечити якісну відеоконференцію — то пропадає інтернет, то щось «висне», то зникає світло… Саме так було на одному із попередніх засідань по справі вбивства Віталія Ващенка, коли один із підсудних, що скаржився на погане самопочуття, попросив брати участь в засіданні через відеозв’язок із камери СІЗО. Можна тільки уявити, які б труднощі виникли, якби довелося виводити на екран відео чотирьох підсудних… Та що казати про районні суди, якщо навіть відеоконференція допиту українською Фемідою колишнього президента Януковича, який з’явився до Ростовського суду, була далеко не ідеальною з технічної точки зору.