У зв’язку із реформою децентралізації ситуація статус-кво кардинально змінилася, однак замість того, щоб адекватно реагувати і мінятися згідно з новим законодавством, новими правилами та порядком, окремі голови територіальних об’єднаних громад та активісти кричать про порушення Конституції і тільки ворохоблять людей. В чому тут справа? А справа в тому, що ці люди просто крикуни і невігласи. Ухвалений Верховною Радою Закон “Про Державний бюджет на 2017 рік містить кілька суттєвих новацій, які, з одного боку, передають місцевим громадам більше повноважень, а з іншого — перекладають на них і додаткові зобов’язання, зокрема щодо фінансування харчування дітей у школах, утримання дитячих садочків, перевезення  пільговиків, надання медичної допомоги.

Незнання законів не звільняє від… роботи

Українське законодавство, виходячи з Бюджетного кодексу, ЗУ “Про місцеве самоврядування”, чітко передбачає, що усі повноваження мають бути забезпечені фінансовим ресурсом, бо в економіці не працює нічого, якщо на це немає коштів. Ст.140 Конституції змушує голів територіальних громад діяти виключно у рамках закону. “Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи”, — чітко сказано там.

Зрозуміло, в ході реформи виникають законодавчі колізії, які, знову ж таки, з одного боку, вимагають від голови громади забезпечувати усі права громадян України, а з іншого — гарантувати нормальне функціонування конкретної громади. Це стосується і перерозподілу коштів. Але маємо ситуацію, поки йде законотворча робота, що, наприклад, дітей треба годувати у школах і виховувати у садочках. Усі міські голови, включно з головою Тернополя, мусять діяти виключно у рамках нового законодавства про децентралізацію, бо інакше їм загрожує кримінал вже за порушення посадових обов’язків. Це стосується і норм, які зобов’язують голову в першу чергу забезпечувати нормальний рівень послуг своєї громади.

Раніше кошти на харчування дітей та утримання дитсадків йшли з центрального бюджету

Тепер ситуація кардинально змінилася. Децентралізація передбачає відхід від радянської системи, коли “все вирішують нагорі”. Відтак у рамках реформи, крім збільшення податків, які йдуть до місцевого бюджету, передали і частину видатків. Логіка держави проста: вчіться рахувати ваші гроші і розумно їх витрачати.

Втім, на допомогу громадам поки що не проведено повністю податкову децентралізацію, тому держава видає різного виду доплати (субвенції, міжбюджетні трансфери). Це — гроші, які КОЖНА громада мала б витратити на КОНКРЕТНУ МЕТУ, наприклад, на забезпечення харчуванням дітей у школах і утримання дитячих садків. Принцип такий: є конкретна кількість дітей у тій чи іншій громаді і на них виділяють гроші. Тобто діє принцип: “гроші йдуть за людиною”.

Чому виникла проблема «сніданків» і дитсадків?

За цією схемою чи системою Тернопіль не отримає більше грошей (в тому числі й на дітей), ніж має офіційно зареєстрованих на своїй території мешканців. Така ж система діє і у Польщі, і у Німеччині, і в Австрії, інших країнах ЄС. Тому перше, що роблять там люди, які прибувають на постійне місце проживання, — реєструються у відповідних службах. Інакше, звідки знати скільки потрібно виділяти коштів з бюджету?

У випадку з Тернополем склалося так, що у нас справді багато дітей вчаться з довколишніх сіл, а також  відвідують дитсадки. Згідно із законодавством, ухваленим у рамках децентралізації, та інших підзаконних актів, саме громади (в тому числі й об’єднані територіальні громади), де зареєстровані ці діти, і повинні сплачувати за послуги харчування і утримання садків. Робити це можна через взаєморозрахунки між місцевими бюджетами. Тут є законодавчі неузгодженості, бо ще не ухвалено повністю усе законодавство, яке дозволяє пряму державну допомогу з центрального бюджету до сільського бюджету. У такому випадку за дитяче харчування і садки мав би кошти перерахувати районний бюджет, де розташована громада. Це — зона відповідальності Тернопільської обласної та районних держадміністрацій.

Є й інший варіант — це коли громада приєднується до Тернополя. Тоді усю повноту відповідальності за надання послуг, включно з дитячим харчуванням і садками, несе Тернопільська міська рада.

Яким шляхом пішли популісти?

На жаль, у цій ситуації окремі голови об’єднаних територіальних громад показали себе, як популісти, які вводять в оману громадськість. Заробляючи собі дешеву популярність і не бажаючи нічого робити, не переймаючись пошуком коштів на забезпечення потреб мешканців своїх громад, вони безпідставно вимагають, щоб Тернопіль платив за всіх незалежно від місця проживання. Так, Конституція гарантує права. Проте Основний Закон не може регламентувати усі господарські сфери нашого життя. І Конституція передбачає, що ці сфери регулюються законами України та міжнародними договорами. Тому ті, хто “бореться за права”, забувають про те, що, крім прав, є обов’язки і закони, згідно з якими мають діяти місцеве самоврядування і міський голова.

Чиновники районного рівня, а також голови довколишніх сіл Тернопільського району та активісти мали б більше дбати про мешканців своїх громад, знати законодавство і шукати можливості, як людям забезпечити якісні і комфортні послуги, а не “боротися” в газетах та інтернеті за ефемерні права. Кричати значно простіше, ніж наполегливо працювати, але це зовсім не вихід.

Василь Блаженюк, юрист