Пішки, на велосипедах, на автомобілях, автобусах — понад сто тисяч людей прибули до чудотворної святині. Майже дві тисячі прочан здійснили пішу прощу від Архикатедрального собору Тернополя, п’ять днів ішли до Зарваниці прочани з Хмельницького та Ходорова. Єдналися в молитві у Марійському духовному центрі вірні із Сєверодонецька, Луганська, Криму, Харкова, Херсона, Вінниці, Житомирщини, Волині, Буковини, Львівщини та ін., а також — із Польщі, Словаччини, Німеччини, Бразилії, Чилі та Австралії.

Перемога України «кується» у стіп Зарваницької Матері Божої

Серед почесних гостей прощі — глава УГКЦ блаженніший Святослав Шевчук, префект Конгрегації Східних Церков кардинал Леонардо Сандрі, апостольський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті та архиєпископ і митрополит Іван Девчіч із Хорватії. Цьогорічна проща у Зарваниці була присвячена молитві за мир та цілісність України, 150-річчю коронації Зарваницької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці та 125-літтю з дня народження патріарха Йосифа Сліпого. Зустріч блаженнішого Святослава з молоддю, похід зі свічками, духовно-мистецька програма та Божественна літургія на площі перед Собором Матері Божої Зарваницької — все це неповторні духовні миттєвості, які допомогли кожному присутньому віддати в руки Богородиці щоденні поглинаючі клопоти, тривоги та пошуки, глобальні проблеми нашої країни та світу…

«Я тут, аби розділити радості й печалі вашого народу, а особливо — Української греко-католицької церкви, передаючи всім вітання та благословення Папи Франциска», — привітав прочан кардинал Леонардо Сандрі.

«Ікона Зарваницької Богородиці — джерело відродження українського народу, який був, є і буде! Святкуючи 150-ту річницю коронації Чудотворної ікони, відчуваємо, що у Зарваниці нині кується перемога України, бо кожен прочанин тут може пережити у своєму серці те, що пережив розслаблений євангельський чоловік. Ми приходимо сюди, щоби каятися з гріхів, воскресати до Божого життя, вчитися жити справжнім християнським життям, прощати навіть ворогам. Тут разом із Марією ми перемагаємо зло, перемагаємо диявола, який є первопричиною війни, горя, страждань і всього того, що нині завдає сліз, ран і крові  українському народові. Перемога України, перемога нашого народу, перемога нашої церкви нині кується тут, у Твоїх стіп, Пречиста Богородице! Нині увесь світ думає, як зупинити війну в Україні. І ми тут від Богородиці чуємо відповідь: недостатньо лише усувати наслідки війни, бо вони можуть повторитися, треба усунути першопричину. Щоб побороти війну — треба побороти гріх!» — звернувся зі щирим словом блаженніший Святослав.

Босоніж, на велосипедах, на авто…

Помолилися разом із прочанами голова Тернопільської ОДА Степан Барна, голови райдержадміністрацій, народні депутати, політики, міський голова Тернополя Сергій Надал. «Всеукраїнська проща в Зарваниці дуже потрібна, адже Матір Божа Зарваницька завжди опікувалася Україною в складні моменти. Нині наша держава перебуває в умовах російської агресії, і нам, як ніколи, потрібна молитва за мир та перемогу. Наша нинішня молитва була присвячена воїнам і всім тим, хто захищає цілісність нашої держави»,— сказав Степан Барна.

Майже 100 тисяч прочан — це багато, але були часи, коли на всеукраїнських прощах у Зарваниці збиралося значно більше людей — уся дорога через село була суцільним затором перехожих, біля собору не було де стати. Можна говорити про те, що в сучасників занепадає духовність, та є й інші пояснення: у Зарваниці кожних вихідних є прощі — деканатські, професійні, тому люди їдуть на «свою» прощу, а ще не варто забувати, що значна частина мешканців Західної України на заробітках. Власне, болючій темі заробітчанства присвячений у Марійському духовному центрі пам’ятник — засмучена дівчинка з іконкою Зарваницької Богородиці та валізою…

«Десять років я в Італії, приїхала у відпустку додому, вирішила піти з чоловіком та сином до Зарваниці, бо вже давно не була в чудотворному місці, — розповіла Наталія Трачук з Монастириська. — Молюся до Матері Божої, без Її заступництва було б важко у світах…»

«Цьогоріч  я добиралася транспортом до Зарваниці, бо мені вже 77 років — не те здоров’я… Колись часто ходила з односельчанами до цілющого джерела. Ішли босоніж, молилися, співали побожні пісні, на колінах повзли до каплички в лісі.., — поділилася спогадами бабуся Марія з Борщівщини. — Приходила я до Зарваниці ще маленькою дівчинкою з батьками. Ішли ми три дні. Але тоді були інші часи… Тепер на прощу вільно приходять тисячі людей, а колись кагебісти піском засипали джерело, розганяли людей, переслідували… Ми втікали до лісу, ховалися, а потім знову поверталися  і розчищали джерело…»

«Я багато разів була в Зарваниці, пішки, на жаль, не ходила. Торік зібралася їхати, заплатила за автобус, але заслабла і не змогла, а на цю прощу Бог дав здоров’я! — з оптимізмом мовила 80-річна Василина Фронюк із села Гончарівка Тлумацького району Івано-Франківської області. — Богородиця багато допомагала мені, хоч і не все було в житті так, як хотілося, але кожна людина має свій хрест і треба його нести…»

«На прощу ми приїхали велосипедами з Тернополя! Зі мною у велогрупі — донька Віта, син Дмитро та їхній друг, — розповіла тернополянка Олександра Кучвара. — Виїжджали в суботу вранці, щоб встигнути на Богослужіння, добиралися шість годин. Це вже третя наша велопроща! Раніше ми ходили пішки до Зарваниці, але не завжди є змога іти, тож останніми роками їдемо велосипедами — так скоріше, більше сил залишається на Богослужіння. Щоб легше транспортувати наплічники та намети, до синового велосипеда причепили фургончик. Кожен із нас має свою потребу в прощі, а загальне намірення — за мир в Україні, за здоров’я рідних».

Базар на святому місці…

У Зарваниці прочани духовно відновлюються, але, ступивши за ворота собору, опиняються на… базарі — базарі на святому місці… З кожним роком торгових наметів з різним крамом стає все більше — узбіччя сільської дороги окуповані торгашами. Ще можна було б зрозуміти, якби пропонували іконки, хрестики, книги, їжу чи ліки, що потрібно прочанам, але доходить до абсурду — торгують китайським непотребом, на який діти виманюють у батьків гроші, прикрасами, віночками, одягом, взуттям, плетеними кошиками… Цьогоріч свою «точку» у Зарваниці навіть мали два араби, які торгували чаєм. Люди з цікавістю зупинялися біля намету і хтось та й вибирав пачку екзотичного чаю. «Я вам такий подарунок купила в Зарваниці — іменні ложки!» — говорила в слухавку одна прочанка. «Їду на прощу до Зарваниці.» — «Справді?» — «Торгувати травками-муравками. Були з товаром на фестивалях, а на ці вихідні — до Зарваниці.» — «А я думав, молитися…» — ось таку розмову довелося почути напередодні прощі.

Мабуть, з оренди торгових місць отримує дохід місцева громада, але такі заробітки лише шкодять атмосфері духовного центру, порушують той одвічний спокій та гармонію чудотворного місця. Бажаючі заробити попри прощу додумуються до різних «креативів». Так, цьогоріч у Зарваниці гастролювали вуличні актори в образах ангелів та джентльменів, за фотографію з ними перехожі кидали їм гроші. Деякі люди відволікалися на такі забавки і забували, де вони насправді. Проходячи повз торгові ряди і натовп довкола них, мимоволі прийшла на думку історія, як Ісус вигнав торговців із храму. Навіть Ісуса роздратувала зневага до святині… Як би хотілося, щоб зарваницьке духовенство теж навело з тим лад, та й віряни мали б ігнорувати такі «приманки». Прочани врешті-решт ідуть до Марійського духовного центру молитися, а не за покупками…