“Геноцид українського народу”, “знищення сільської медицини”, “порушення семи статей Конституції”, “недофінансування місцевих бюджетів” — це лише частина звинувачень, які звучать на адресу Міністерства охорони здоров’я через медичну реформу.

Парламент ухвалив її 19 жовтня і нині проект закону перебуває на підписі у президента. Однак в інформаційному просторі скандали не вщухають досі. Останній не обійшовся без участі голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець, яка, як відомо, є затятою противницею реформи.

Нещодавно на своїй сторінці у Фейсбуці вона опублікувала прайси на медичні послуги із сумами, які буцімто треба буде платити українцям після медичної реформи — від 1 тис. грн. до 385 тис. грн. за послугу.

«Пропоную до ознайомлення всі “прайси”, розраховані трьома великими медичними закладами для затвердження МОЗ», — написала Богомолець.

Втім, як зауважує заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк, до медичної реформи це стосунку не має. Так, у рамках проведення медреформи кардинально зміниться принцип надання медичних послуг пацієнтам. Як саме – пропонуємо тернополянам розібратися за допомогою цієї публікації, наперед зауваживши, що впродовж найближчих років тарифні нововведення у медичній сфері будуть відпрацьовуватися у пілотних областях. Наразі хтось може зітхнути з полегшенням – Тернопільська область до них не належить.

До реформи стосунку не має

Спочатку — про «великі медичні заклади», які згадала Ольга Богомолець. Як пояснює Павло Ковтонюк, у МОЗ стартував пілотний проект з чотирма інститутами Національної академії медичних наук — Інститутом серцево-судинної хірургії ім. Амосова, Інститутом хірургії та трансплантології ім. Шалімова, Інститутом нейрохірургії ім. Ромоданова та Інститутом кардіології ім. Стражеска. Проект передбачає зміну підходів до фінансування цих інститутів з Державного бюджету. Держава не просто виділятиме їм кошти на утримання, а закуповуватиме у них конкретні послуги. В ході цього експерименту інститути повинні були подати розрахунки своїх тарифів, а міністерство повинне було їх затвердити. Першу версію інститути подали влітку, але її не погодили. Другу версію, допрацьовану, погодили та підписали. Нині ці тарифи, підписані МОЗ, перебувають на візуванні у Мін’юсті. Отже, список розцінок НАМНУ, який опублікувала Богомолець, з’явився в рамках бюджетного експерименту, а не медичної реформи.

Тарифи медреформи — до 2020-го

Передумови для появи другого списку — інші. Медична реформа запроваджує принцип “гроші ходять за пацієнтом”, який кардинально змінює підходи до фінансування.

Нині заклади охорони здоров’я є бюджетними установами. Вони фінансуються за певними нормативами залежно від кількості “кадрів та ліжок”. Чим вищі ці показники, тим більше коштів отримує медичний заклад з Держбюджету.

Реформа пропонує перетворити медичні заклади на некомерційні підприємства. «Вони зможуть залишатися у державній або комунальній власності, але вже у статусі підприємств. Щоб отримати дохід, їм потрібно буде його заробити», — пояснює Павло Ковтонюк.

Основних джерел доходу у них буде два: держава та пацієнт. Певний “гарантований пакет” медичних послуг оплачуватиме держава. Наприклад, медична установа надала конкретну послугу пацієнту, а держава за неї заплатила. Послуги, які не входитимуть у гарантований пакет, оплачуватиме пацієнт.

З приводу того, за що доведеться платити, конкретики поки що мало. МОЗ обіцяє, що перелік послуг, які будуть платними та безкоштовними, з’явиться у 2019 році — напередодні року, коли медреформа охопить усі ланки медичної допомоги.

Як пояснює Павло Ковтонюк, у рамках медреформи тарифи готуватимуться окремо для кожного етапу. Великих етапів буде два. Перший — 2018 рік. Тариф на надання первинної медичної допомоги простий. Він складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг. Ставка на людину на рік у 2018 році буде 370 грн.

Другий етап — розрахунок тарифів на стаціонарні послуги. МОЗ планує зробити це до 2020 року. «Тарифи — це не тарифи медичних закладів за принципом “скільки у мене коштує, такий і тариф”. Ми зробимо вибірку за даними найефективніших лікарень, розрахуємо і спробуємо попрацювати за цими розцінками», – каже Павло Ковтонюк.

Спочатку – у пілотних областях

Тарифи спершу відпрацюють у деяких пiлотних регіонах. У якому форматі? Наприклад, у межах окремих областей або окремих госпітальних округів перейдуть на фінансування за спрощеним тарифом. Спрощений тариф — це коли тариф встановлений не на кожну послугу, а на групу послуг або на послуги окремого відділення лікарні в прив’язці до кількості пацієнтів, які пройшли лікування. Експеримент може стартувати у найбільш підготовлених до цього областях. Наразі це Полтавська, Львівська, частково Одеська та Дніпропетровська. «Полтавщина найбільш підготовлена, – каже заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк. – Ми вже провели  з ними переговори. Найголовніше, щоб кожен бухгалтер, кожен медпрацівник перелаштувався на нові правила. Вони звикли до зовсім інших реалій».

Всі послуги без направлення – платні

У МОЗ зізнаються, що хочуть якнайшвидше підготувати гарантований пакет і винести його на публічне обговорення – для того, щоб підготувати людей до думки, що будуть послуги, які держава не покриє. Передусім це дерматологія, стоматологія, пластична хірургія, за винятком випадків при опіках, послуги без направлення від сімейного лікаря, терапевта чи педіатра.  Всі послуги без направлення будуть платними. Як і ліки поза протоколами. Якщо лікар виписав пацієнту десять медикаментів і з них протоколам відповідають два, то держава оплатить два.

Закладений у реформі підхід до формування тарифів на медпослуги містить деякі неприємні наслідки як для Державного бюджету, так і для пацієнтів. Зокрема, як відомо, депутати вилучили із Держбюджету всі норми про співфінансування.

«Це скасування зробить пакет менш гнучким, – зауважує Павло Ковтонюк. – Нам доведеться поводитися жорсткіше. Якщо нема співоплати, то або держава повинна оплатити 100%, або пацієнт повинен оплатити 100%. Співоплата дозволила б нам сказати, що ми платимо 50 на 50 або 70 на 30. Тепер нам частіше потрібно буде казати пацієнту, що він повинен оплатити послугу повністю. Тут ми стикаємося із спокусою розширити пакет послуг за державний кошт. Це може призвести або до занижених тарифів, або до черг. Тариф високий, попит на послугу високий, ресурс бюджетних коштів обмежений. Наприклад, держава може собі дозволити купити у лікарні лише сто медичних процедур. І все. Лікарня їх розтягує на рік. Потрібно чекати. На мою думку, під співоплату насамперед мали б потрапити діагностичні послуги, зокрема, УЗД та МРТ. У Польщі, де такий же підхід до формування гарантованого пакета, який схвалили ми, для того, щоб пройти діагностику у кардіолога чи офтальмолога, потрібно довго чекати. Спів-
оплата дозволила б  збільшити “пропускну спроможність” лікарень, зменшити черги та не допустити відпливу пацієнтів у приватний сектор».

Марина Стах

Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: медицина, реформа, Тернопіль, Тернопільщина