Нелюбов — це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятися чи лізти з обіймами.
Не можна розповідати про свої переживання — це дурниці, а не переживання. Не можна щось просити — треба розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це?
Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні самостійно справлятися. Навіть якщо їм п’ять років. Це вже солідний вік.
А якщо тридцять п’ять — це взагалі старість. І нема чого так одягатися у такому поважному віці.
Нелюбов — коли не сварять особливо, але і не хвалять. Не помічають.
Коли незручно їсти поруч з близькою людиною — вона може сказати, що ти забагато їси. А приготовлені тобою страви людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли гарно все прибереш і квіточки у вазочку поставиш.
Нелюбов — коли нічого не можна. Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, мелеш нісенітниці, виносиш мозок… Сиди тихенько в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не плач, не ний, не реви — тихо сиди й чекай.
Коли не заступаються і кажуть: сам винен! — це нелюбов.
Коли нічого не дарують — нелюбов.
Коли шкода грошей на тебе — це нелюбов.
Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, через заздрощі, наприклад. І можна піти або здачі дати.
А не люблять — просто так. Хоча кажуть: «Та люблю я тебе, тільки відчепися, знову ти за своє!»
Ось це і є — нелюбов.
І від неї помирають. Особливо старенькі, діти і собаки. І дорослі люди, які беззахисні і чутливі.
Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, затисненою і негарною, вона боїться все зіпсувати, перешкодити, роздратувати…
Тут нічого не поробиш; якщо є сили — треба йти, хоч з вузликом на паличці. Або хоча б чітко зрозуміти — це нелюбов.
Це НЕ любов.

Анна Кир’янова