«З вікон своєї квартири тепер буду бачити лише… бляху!» — обурюється Уляна Германська, яка мешкає в новобудові в самому центрі Тернополя на вулиці Кардинала Йосифа Сліпого. Днями її сусідка поверхом нижче привезла причіп арматури і майстри взялися встановлювати каркас для прибудови. З мешканцями будинку ніхто не узгоджував заплановане перепланування, тому, коли пані Уляна побачила, що арматуру всаджують в стіну на рівні її третього поверху, негайно зателефонувала з претензіями до сусідки. А оскільки остання не надала жодних дозвільних документів, то пані Уляна звернулася із заявами до муніципальної поліції, а також до відділу державного архітектурно-будівельного контролю та відділу звернень Тернопільської міської ради, щоб перевірили законність робіт.

— Мешканці платили чималі гроші за квартири в елітному будинку, сподіваючись на комфортне життя, але, як виявилося, не всі готові до цивілізованого сусідства, — каже Уляна Германська. — Я дотримуюся в житті принципу, що можна робити тільки те, що не суперечить правилам, нормам та законам. Тому справедливо не погоджуюся, коли хтось втручається в мій спокій. Моя сусідка Вікторія ніби неконфліктна людина, але вочевидь через необізнаність чи байдужість взялася стихійно зводити добудову. Вона мешкає на другому поверсі, над приміщенням поки що недіючого кафе. З її балкону — вихід на дах першого поверху. Площа там близько 50 кв. м, тож, якщо весь той «аеродром» забудувати, то вийде ще одна квартира. А на це необхідний дозвіл відповідних служб. Під балкон сусідки затікає дощ, тому однозначно там потрібно щось робити, але це має бути такий варіант, щоб гармонійно вписувався в архітектуру будинку і не заважав сусідам. Наразі арматури привезли на цілу автобусну зупинку! Конструкція дістає аж до мого балкону та закриває частину моєї стіни. Якщо вони перекриють цю «зупинку», то, крім споглядання бляшаної «картини», мені ще й доведеться щоразу слухати стукіт дощу. А якби я, скажімо, згодом захотіла почепити кондиціонер на своїй стіні, то вже не буде можливості.

«Вибачте, я забула, що ви там живете…» — таким було пояснення сусідки. Далі почала «тиснути» на жалість, щоб тільки я погодилася. Вікторія не прийшла до мене пояснити, що планує зводити, а відправила… виконроба. Я була вражена: виконроб постукав із драбини у моє вікно і хотів щось пояснити. На моє зауваження таки прийшов до квартири.  «У вас є дозвіл?» — запитала я. Не відповів. Вийняв із кишені два чисті аркуші паперу, складені вчетверо, попросив ручку і взявся малювати, який вигляд матиме прибудова. Хіба це нормально?! Проект, виявляється, у нього в голові. Якби в сусідки були дозволи на прибудову, то надали б, а так замилюють очі…

Коли виник конфлікт, я звернулася до муніципальної поліції. Там мені повідомили, що для спорудження такої добудови передусім мали б відбутися збори ОСББ, мешканці повинні були винести своє рішення. Але такого не було. Голова ОСББ, мабуть, розуміючи, чому телефоную, нині навіть не піднімає слухавки. Не хочу сваритися з сусідами, але не можу миритися з таким бардаком. Хто що хоче — те й робить. Нормою є спершу щось ліпити, а потім правдами і неправдами узаконювати. І всі мовчать… У нас звикли закривати на все очі. Наш будинок розташований в історичній частині міста, тому повинні бути дотримані архітектурні норми. Інакше ми просто себе не поважаємо. На перемовини з сусідкою більше не іду, нехай контролюючі органи проведуть перевірку і дадуть свій висновок, чи може металева «зупинка» бути причіплена до нашої багатоповерхівки.

«НОВА…» зателефонувала і до пані Вікторії, однак жінка сказала, що не може нічого коментувати, бо ще не узгодила питання прибудови з сусідами. Не дала відповіді й на запитання, чи має дозвільні документи на добудову. Наразі роботи біля будинку призупинені, але конфліктна ситуація поки що не вирішена.