«Хочу до татка на руки, хочу обійняти його! Мій тато дуже добрий», — кволим голосом каже 7-річний Максимко Лихолат із Тернополя, який 17 липня постраждав від вибуху газу. Кілька днів тому хлопчик почав говорити, та стан його досі залишається важким. У хлопчика обпечено 30 % тіла, зокрема, обличчя, дихальні органи, ручки, ніжки. Дитина перебуває у відділенні інтенсивної терапії Тернопільської обласної дитячої лікарні. Разом із хлопчиком обгорів і його батько Роман. Вибух у їхній квартирі, що по вулиці Пушкіна в обласному центрі, стався нібито через те, що мати хотіла покінчити життя самогубством, відкрила конфорки на плиті й напустила газу… За життя пана Роман боролися лікарі Тернопільської міської лікарні швидкої допомоги, та, на жаль, на дев’ятий день після трагедії чоловік помер. Мати хлопчика нині у психоневрологічній лікарні, до дитини вона жодного разу не навідувалася, не телефонувала. За прикрим випадком порушено кримінальне провадження, у спричиненні пожежі правоохоронці підозрюють господиню помешкання.

Майже добу після трагедії в лікарню до Максимка та пана Романа ніхто з рідних не приходив. Власне тому з перших днів до збору коштів на лікування потерпілих та пошуку для них донорів долучилися тернопільські волонтери та журналісти. Небайдужі краяни співчувають родині, тому жертвують для них, хто скільки може. Наразі вдалося зібрати близько 160 тисяч гривень. Збір коштів продовжують, бо попереду тривале лікування та оперування хлопчика.
Журналістка «НОВОЇ…» провідала Максимка у лікарні. Обличчя, ручки, ніжки хлопчика досі у бинтах, та тішить, що він вже просить їсти, говорить, грає на планшеті. «Болить ручка… Хочу до тата. До мене приходили дві мої бабусі», — розповідає. Про маму зовсім не згадує, і це попри те, що ніхто з відвідувачів та медперсоналу навіть не заїкається про прикрий випадок. «Хочу бульйону, бананів, а ще — багато «чупа-чупсів», — просить хлопчик. Волонтери щоразу готують дитині щось поживне, не відмовляють і в ласощах.
— Максимкові роблять перев’язки, обробляють рани, проводять медикаментозне лікування, далі його чекає пересадка шкіри, — каже біля реанімації волонтер Богдан Кіндій. — Найближчим часом дитину огляне пластичний хірург. Про подолання критичного порогу ще рано говорити. Максимка чекає тривале лікування та реабілітація. Щодня навідуюся до хлопчика, це мій перший досвід допомоги в лікуванні, раніше я їздив як волонтер на Донбас. Коли я прочитав у соцмережі про жахливий випадок із родиною Лихолатів, мене відразу зачепило за живе. Я сам нещодавно мав 40 % опіків — постраждав від вибуху балона, тому знаю, який це нестерпний біль. Паном Романом опікувалися в лікарні його товариші з ринку «Купон», де він працював, а Максимко — наш. Досі не зізнаюся йому, що батька вже нема… «Передай вітання таткові!» — просить малий. У день похорону в нього був дуже важкий психологічний стан – ніби відчував. Колись він дізнається правду… Можливо, зненавидить мене, що я брехав про тата, але наразі йому не потрібен зайвий стрес, він має вірити й одужувати. Щоб правильно спілкуватися з дитиною у такій непростій ситуації, я радився із психологом. Хлопчика потрібно підбадьорювати, тримати за руку, хвалити, що він мужньо тримається, тобто додавати йому сили духу.

Допомогти 7-річному Максимку можна, перерахувавши кошти на картковий рахунок 5169 3600 0097 5445 (Малік Ірина). Якщо у вас є запитання, як допомогти потерпілому хлопчику, телефонуйте волонтерам Богдану Кіндію за номером: 068818 19 12, та Тетяні Титович: 068246 65 51.