Новий рік у… «Вовчому лігві»

Зимова краса бережанської природи, сільський колорит, багаті традиції — такий варіант святкування новорічно-різдвяних свят пропонує мешканець Божикова Олексій Вовк. У своїй «зеленій» садибі чоловік приймає людей, які люблять відпочинок подалі від цивілізації. Олексій Васильович — вчитель трудового навчання та інформатики у місцевій школі. У позаурочний час педагог метушиться у помешканні, знайомить гостей із селом і навіть сам готує для приїжджих смачні обіди. У ці дні він саме створює новорічний настрій у хаті, щоб всім було комфортно. Із Бережан до Божикова — 17 км.

Наразі ще небагато бажаючих змогли погостювати в Олексія Вовка, бо він лише цьогоріч почав втілювати ідею, щодня щось доповнює в помешканні. На Йордан хоче освятити садибу, вірить, що вона завжди буде повна гостями.

В оселі гостюватимуть діти зі Сходу України

Божиківський вчитель із «суворим» прізвищем Вовк не випадково підібрав для своєї гостьової садиби назву «Вовче лігво». Планує оздобити помешкання у «вовчому» стилі, створити настрій дивовижної дикої природи.

— Назву для оселі підказала моя подруга Алла Соколовська, яка працює у відділі культури, національностей, релігій і туризму Бережанської РДА, — розповів Олексій Васильович. — Раніше у тому будинку жила моя тітка Євгенія, два роки тому вона померла. За життя вона просила, щоб ми не руйнували будинок, тож мені прийшла думка щось облаштувати там потрібне для людей. Оскільки у нашому селі нема ні готелю, ні «зеленої» садиби, де би могли зупинитися туристи, то я вирішив втілити саме такий проект. Підштовхнула мене до цього ще й думка про те, що у хатині можна приймати на Різдво дітей зі Східної України. Щороку на Бережанщину приїжджає група школярів зі Сходу, районний відділ освіти просить вчителів прийняти їх по селах. А так в моїй садибі могла би вся група розміститися. Наразі цьогоріч ще не надходила пропозиція щодо поселення дітей. Запропонують — радо прийму! У Божикові є на що подивитися: довкола ліси, пагорби — можна покататися на санках, поруч із хатиною — річка. Гості можуть відвідати богослужіння, поколядувати з місцевими школярами, побачити вертеп. У нашому селі гарно у кожну пору року, до нас з’їжджаються грибники, мисливці.

«Не хочу виїжджати за кордон, бо вдома я — господар»

За реставрацію садиби Олексій Васильович взявся навесні 2018-го. Розумів, що з вчительською зарплатою непросто буде втілити задумане, тому на літні канікули подався на заробітки до Чехії. А ще — подав заявку на конкурс грантів, який проводила одна із українських сільськогосподарських компаній, і виграв сертифікат на 50 тисяч гривень. У «Вовчому лігві» господар може прийняти до десяти гостей на ночівлю.

— Зареєструвався приватним підприємцем, хоч ще не маю доходів, та вже плачу податки — по 1,5 тис. гривень (усміхається, — авт.), — продовжує Олексій Васильович. — За кошти гранту підвів до хати воду, облаштував санвузол з теплою підлогою, зробив ремонти, встановив конвектори, придбав спальні комплекти, посуд. Основні роботи почав лише у серпні, тому ще не все вдалося зробити, але я поступово поліпшуватиму умови в помешканні. Брат допомагав проводити воду, сусід — електрику, а я вчуся шпаклювати і малювати. Часто їжджу до Польщі, бачу, як там красиво у селах, був і в українських хостелах, зелених садибах, тож маю що переймати. Не хочу виїжджати за кордон, бо вдома я — господар, на заробітках — наймит, а в мене такий характер, що я не люблю комусь служити (сміється, — авт.). «Не розумію, як ти на мінімальну зарплату відкрив бізнес і ще й платиш податки», — здивувався товариш. Пояснив, що виграв грант, бо й справді на вчительську зарплату бізнесменом не будеш (сміється, — авт.). Колеги «підколюють», що я розкручу бізнес і піду зі школи. Не знаю, як там буде далі, але я люблю свою школу, люблю працювати з дітьми, вчителюю вже 15 років. Оскільки своєї сім’ї ще не маю, то більшість часу присвячую саме школі, а тепер ще й садибі. На свято Миколая я зібрав у садибі друзів, «тестували» комфорт у помешканні — всім сподобалося. Коли все буде завершено, почеплю на стіні чучело голови вовка чи шкуру ведмедя, стилізовані годинники та інші цікаві елементи. У Вовка ж має бути «вовча» атмосфера (сміється, — авт.).