Більше місяця 58-річна мешканка Миргорода Полтавської області Надія Полякова лікувалася в Тернопільській університетській лікарні після жахливого випадку, що стався з нею в потязі. Минулого понеділка, 28 січня, її син найняв автомобіль швидкої допомоги і потерпілу доправили до рідного міста. Від Тернополя до Миргорода близько 700 кілометрів, дорога була нелегкою. Продовжуватиме лікування пані Надія у своїй місцевій лікарні.
Щоб стати на ноги, їй потрібно буде ще пройти тривалу реабілітацію. Після прикрого випадку ніхто з «Укрзалізниці» не підтримав жінку, не запропонував допомогу, натомість керівництво почало відгороджуватися від усього, ще й звинувачуючи у пригоді самих пасажирок.

«Пасажирка із 46-го місця впала на пасажирку із 45-го…»

22 грудня пані Надія їхала з двома десятками друзів та знайомих відпочивати в Закарпаття. У потязі «Київ-Рахів» на неї впала верхня полиця із пасажиркою. Жінка прокинулася від жахливого болю. «46 місце у 10-ому вагоні, — з жахом згадує нині потерпіла. — Це був шок… На мені лежала полиця з жінкою… Друзі допомогли піднятися, заспокоювали… Провідниця відразу ж прикріпила полицю на місце і сказала, що вона справна. А потім прийшов начальник поїзда Леонтій Соколовський. Мене винесли на ношах в одній футболці і з актом, який він підписав. Ось текст: «Пасажирка із 46-го місця впала на пасажирку із 45-го місця і завдала їй травму стегна. Постраждалу знято з поїзда на станції «Тернопіль». Тобто винною зробили Галю, пасажирку з верхньої полиці», — не стримує емоцій пані Надія.

На одній із зупинок потяга лікар вколола потерпілій знеболюючий препарат, а на станції «Тернопіль» її вже чекала швидка допомога. У жінки розтрощений таз, вона перенесла складну операцію.

— Лікарі, медсестри, санітарки доброзичливо і чуйно поставились до нас, підтримували матір і небайдужі пацієнти, а ось «Укрзалізниця», як не прикро, дала зрозуміти, що це наша проблема… У Тернопільській університетській лікарні не могли маму довше тримати, тому минулого тижня виписали, — розповідає син пані Надії Олександр Тронь. — Ми були в безвиході: чим транспортувати матір, адже вона досі лежача? Їхати потягом додому не наважилися після пережитого, до того ж важко було б підняти на ношах у вагон. Звертався я з листом до Міністерства охорони здоров’я, щоб допомогли нам із транспортуванням швидкою. Мені зателефонували і перепросили, мовляв, держава не забезпечує таке перевезення. Я думав найняти квартиру в Тернополі, де би матір за певний час окріпла, а потім їхати додому автівкою, але не вдалося знайти помешкання. Врешті я найняв приватну машину швидкої допомоги, заплатив 12 тисяч гривень, так і добралися до Миргорода.

Міністр порівняв випадок із… романом Агати Крісті

Після пригоди у потязі «Київ-Рахів» директор департаменту з організації внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів «Укрзалізниці» Олександр Красноштан заявив: «Вагон перевірено, ніяких несправностей не виявлено. Полиця у справному стані, вагон у справному стані… Те, що пишуть про пошкодження, обрив полиці — не підтверджується. Більше того, після цього випадку вагон уже здійснив два рейси — жодних проблем немає».

А ось міністр інфраструктури Володимир Омелян в інтерв’ю «Радіо Свобода» так прокоментував: «Цей випадок розслідується. У мене була окрема розмова з «Укрзалізницею». Все це взагалі нагадує якісь такі події із «Східного експресу» (детективний роман письменниці Агати Крісті, — авт.). Розслідування ще не завершене, бо пасажирку, яка начебто впала, досі не можуть знайти. Хто падав і чи падав узагалі? Все дуже дивно… Ну точно людина собі такі травми самостійно не могла завдати…»

— Коли я почув ці коментарі, був приголомшений… — каже Олександр. —Знайшов в інтернеті номер до приймальні Омеляна, зателефонував. Подумав, якщо «Укрзалізниця», маючи прізвища пасажирів та їхні місця в потязі, не може знайти жінку, яка впала з верхньої полиці, то можу їм допомогти — дати її контактні дані. Секретарка Омеляна сказала, що він зайнятий, я набрав пізніше — знову зайнятий… За якимось разом секретарка повідомила, що міністр дав розпорядження розслідувати нашу справу.

До Тернополя я приїхав через день після прикрого випадку. Серед ночі моя тітка повідомила про те, що сталося. Було нестерпно важко через хвилювання… Увесь цей місяць я був біля матері в лікарні, адже їй потрібна постійна допомога. Лікар ортопедо-травматологічного відділення Тернопільської університетської лікарні Сергій Гданський прооперував матір одразу після того, як її привезли. Ми йому безмежно вдячні за професіоналізм та людяність! Добре, що полиця не впала на голову, бо хтозна що могло б бути. Нині набираємось терпіння і віримо у краще. Пасажирка з верхньої полиці теж зверталася до лікарів, але її не госпіталізували.

«Начальник потяга погрожував висадити свідків…»

Тернопільські правоохоронці порушили кримінальне провадження і розслідують пригоду, що трапилася у потязі «Київ-Рахів». Пані Надію допитали відразу ж після того, як вона потрапила до лікарні. Готові дати покази й інша потерпіла та свідки, які їхали у тому ж плацкартному вагоні. Наразі «Укрзалізниця» не надала матеріали на запит правоохоронних органів про пасажирів потяга, тому розслідування гальмується.

— На місце пригоди керівник потяга не викликав поліцію, тож не було проведено своєчасної експертизи. В акті теж все описано досить розмито, ні слова про несправну полицю, — обурюється син потерпілої пані Надії. — Наступного дня наша тітка зателефонувала на гарячу лінію «Укрзалізниці» і зафіксувала випадок. Коли вже я був біля матері, приходили два чоловіки з «Укрзалізниці», розпитували про пригоду. Більше ніхто до нас не наві-
дувався, не телефонував, не цікавився станом здоров’я матері, не пропонував кошти на лікування… Мама сильно постраждала у потязі, а до цього нема нікому діла, ніхто за це не відповідає… «Укрзалізниця» та й загалом уся державна система насміхаються з нас. У такій прикрій ситуації може опинитися будь-хто, тому це насмішка над усіма пасажирами.

Відповідальність за те, що сталося, мали б понести начальник потяга, який не подбав про безпеку пасажирів, покриває злочин, погрожував висадити свідків із потяга, а також керівництво «Укрзалізниці», яке так цинічно коментувало… Для нас цей місяць у лікарні — суцільний стрес, який не компенсувати жодними грошима. Я кілька разів ловив себе на думці, що мене нудить від ситуації в нашій країні, де повна безвідповідальність верхів і незахищеність простих людей. Розумію, чому люди утікають звідси… Але ж не можемо всі виїхати. Потрібно змінювати систему і змінюватись самим.