Друга світова війна — це один з періодів, який найбільше перекручували і спотворювали у часи радянської окупації. І сьогодні важливо відновлювати нашу історичну пам’ять, писати історію українського народу як незалежної нації. До недавнього часу нам свідомо нав’язувалося єдине історичне бачення, в якому українці були лише “частиною імперії” і “служили їй”, хоча насправді Україна завжди боролася.

Історія надзвичайно важлива. Це розуміють і кожна незалежна нація, і кожен поневолювач. Саме тому будь-який агресор насамперед намагається знищити історію поневолених. Або переписати її за “своїми лекалами” таким чином, щоб там не було навіть згадки про боротьбу за незалежність. Поневолювач чудово розуміє: поки жива історична пам’ять, доти буде наростати спротив, який рано чи пізно приведе до незалежності поневоленого.

Так було і з українцями. Для нас Друга світова війна почалася на кілька років раніше, ніж для решти Європи.
15 березня 1939 року було проголошено Карпатську Україну. За молодою державою і її боротьбою тоді спостерігав увесь світ. Проте сили були надто нерівні. Українську землю окупував сильніший ворог. У серпні 1939 року Україна стала розмінною монетою двох найбільш людиноненависницьких диктатур. А 1945 рік приніс нам, на жаль, не звільнення, а чергове поневолення, яке коштувало сотень тисяч життів українців.

Проте була боротьба. Близько 6 мільйонів українців воювали у лавах радянської армії з гітлерівською Німеччиною. Понад 100 тисяч пройшли через ОУН-УПА, які ставили за мету будівництво Незалежної України. 250 тисяч воювали в арміях союзників антигітлерівської коаліції. Україна втратила близько 4 мільйонів вбитими військових. Понад 5 мільйонів цивільних. 500 тисяч були репресовані лише на Західній Україні за своє бажання залишатися українцями.

Друга світова була періодом боротьби і великих втрат. Наші пращури крок за кроком виборювали нашу Незалежність. Попри всі намагання “переписати історію”, її берегли у диси-
дентських самвидавах і усних переказах.

За Господньою волею у 90-их роках минулого століття Україна відродилася. Стала незалежною і продовжує крок за кроком відроджувати своє власне “я”. Це дається нелегко. Усі роки проти нас працювала і продовжує працювати пропагандистська машина російського окупанта. А сьогодні він вдається до прямих провокацій і прямих агресивних дій, веде проти України гібридну війну.

Перекручена історія — це також інструмент війни проти нас у сучасності. Сьогодні призабулося, але напередодні російського вторгнення у 2014 році саме “історичні фейки” з боку російської пропаганди стали основою для формування у світі іміджу України як “держави нацистів і фашистів”, якій не варто допомагати. Україні разом з союзниками знадобилося кілька років, щоб розбити цю “стіну брехні”.

Сьогодні кожен націоналіст і патріот мають боротися за правдиву історію. Правда про Другу світову війну полягає в тому, що українці боролися за свою Незалежність. Вони протидіяли двом найбільшим геополітичним тоталітарним режимам того часу. Тому у ці дні ми маємо вшановувати усіх полеглих українців, говорити про День пам’яті на противагу “дню пабєди”, який давно став інструментом розпалювання воєн у сучасному світі.

Слава Україні!

Вічна пам’ять героям!

Сергій Надал, міський голова Тернополя