Парламентські вибори закінчилися тотальною перемогою чинного глави держави. Самі керівники кампанії “Слуги народу” назвали її «третім туром президентської кампанії». І справді, кампанія пройшла під гаслом “добрий президент” і “поганий парламент”, що цілковито співпало з очікуванням втомленого виборця.

Єдина керівна роль

Верховна Рада нового скликання ще не запрацювала. Проте очевидно, що у парламенті може бути сформована однопартійна більшість. Така більшість дає змогу фактично одноосібно формувати дві гілки влади: виконавчу (уряд), законодавчу (парламент) і активно впливати на третю (суди). Отримавши тотальний контроль, від «Слуги народу» будуть призначені у країні усі ключові особи: прем’єр-міністр, генеральний прокурор, міністр внутрішніх справ та інші урядовці. Цілком імовірними є і дочасні місцеві вибори. Про це вже недвозначно заявив сам президент.
Попередня практика візитів нового президента у регіони показує, що все обмежується “нещадною критикою проблем” без пропозицій конкретних рішень. Як ми знаємо, виник конфлікт між мером Києва і Офісом президента через те, що останній прагне урізати повноваження столичного міського голови. Якщо проводити паралель, то цілком ймовірно, що буде посилюватися лінія обмеження повноважень місцевого самоврядування. Робитися це може передусім через політичні механізми, як, наприклад, у Києві, коли пропонують дублювати повноваження мера через посаду голови Київської міської державної адміністрації, як це було за часів Януковича. А загалом це повернення до практики радянських часів, коли вся виконавча вертикаль дублювалася партійною.

Бідними легше керувати

Інший метод — поставити місцеві громади в економічну залежність. І тут новій команді допомогли, як не дивно, «папєрєднікі». Напередодні виборів чинний прем’єр Володимир Гройсман оголосив «похід» за «зниження тарифів». Насправді ж тарифи формально знизили для населення, але переклали різницю в оплаті на місцеві бюджети. Сумарно популізм прем’єра коштуватиме місцевим громадам 26 млрд. грн. Ці гроші доведеться витратити на газ, якщо ми хочемо, щоб у наших домівках було тепло і нам не довелося діставати “буржуйки”, як це було недавно в Тбілісі. У результаті навіть такі прогресивні громади, як у Тернополі, де з ініціативи міського голови Сергія Надала ще 9 років тому започаткували програму термомодернізації житлового фонду і енергоефективности, змушені будуть усе це зупинити через нестачу коштів, забраних на погашення тарифного дисбалансу.
Виходить, громади, які частково почали відчувати волю завдяки децентралізації, повернуть “у стійло” і зроблять знову залежними від розчерку пера чиновника “з центру”. Громади, а отже, і кожного з нас, зроблять ще біднішими. Авторитарній владі це вигідно, адже, як відомо, бідним легше керувати, він просто не має можливости думати про свої права.

Крайні завжди знайдуться…

Якщо йти за таким сценарієм, то спочатку комунальні підприємства заженуть у борги. Потім передадуть під контроль «рятівників» з різних олігархічних груп. А тоді усі негаразди, як-от погані дороги, відсутність належних послуг і т.д., і т.п. «скинуть» на місцеве самоврядування. Це буде дуже «активна тема» напередодні дочасних місцевих виборів.
Історично кожен авторитарний режим починав із знищення місцевого самоврядування. Бо це та гілка влади, яка найближча до інтересів народу. Тому невдоволення людей спробують спрямувати саме проти місцевого врядування. Це вже робиться під час візитів президента у регіони. Згодом, очевидно, спробують застосувати тиск правоохоронних структур, провокації. Не виключено також, що на місця будуть призначатися “урядники” згори, яких не обирають і які не несуть відповідальности перед громадою. Це можуть бути взагалі чужі для громади люди. Їм будуть байдужі місцеві поблеми. Вони працюватимуть тільки на “команду вгорі”.
У цій ситуації ми маємо бути готовими захищати своє право жити у добрих умовах і одночасно берегти своє право на самоврядування, в тому числі — домагатися виконання державою своїх зобов’язань. Зокрема, тих, що стосуються фінансування додаткових видатків, що виникли з вини держави. Ст. 142 Конституції України чітко передбачає обов’язок держави компенсувати витрати органів місцевого самоврядування, що виникли з ініціативи держави. Коли уряд підвищує тарифи на електроенергію або газ, він зобов’язаний відшкодувати різницю комунальному виробнику тепла, який утримує низький тариф для населення, але платить вищу ціну за електрику чи газ. А громада має залишатися незалежною і використовувати свої ресурси на свій розвиток.

Артем Міщенко