Народ живе очікуванням змін

Українське суспільство прагне змін. Цим бажанням були продиктовані політичні струси президентських і парламентських виборів. Соціологи відзначають, що вперше за час незалежності частка тих, хто позитивно оцінює розвиток ситуації у країні, перевищує частку тих, хто оцінює її негативно. Разом з тим науковці й експерти відзначають, що очікування після кожних виборів традиційно є завищеними і часом такі емоції не відповідають реальному стану справ. Проте факт залишається фактом — народ хоче змін на краще.

Зрозуміло, на темі “змін” грають різні політики і політичні сили. Часом за цими спекуляціями важко побачити правду. Нам часто доводиться чути слова, що набили оскомину: “Забракло політичної волі!” Саме такими словами описують чергове розчарування суспільства, коли кумир стає “головним злом”. Проте зрозуміло, що жодна реформа чи зміна не відбудеться без команди “агентів змін”. Саме вони втілюють програми і візії. Без якісних кадрів у жодній країні не було реформ. Сумнозвісне, що “кожна куховарка здатна керувати державою”, проголошене лідером більшовиків Леніним, показало всю свою абсурдність і непридатність разом з розвалом Радянського Союзу, котрий програв Заходу через неефективність.

Хто спроможний ці зміни здійснити?

Рушійні сили змін, яких серед політологів прийнято ще називати “агентами змін”, мають відповідати кільком основним критеріям. Науковці визначають три основні характеристики справжніх агентів змін.

По-перше, вони повинні мати управлінський досвід. Зміни — це управління процесами. Недостатньо лише хотіти змін. Треба вміти їх впроваджувати. Ленінська “кухарка” на цьому не розумілась. Бракує цього і в сучасній українській великій політиці, яка іноді навіть хизується браком досвіду і відвертим дилетантством.

По-друге, агенти змін мають бути відкритими і готовими звітувати перед людьми. Не ховатись за прессекретарками, охоронцями і водіями, а слухати людей і чути їх, спілкуватися з ними, відповідати на їхні запити.

По-третє, ті, хто по-справжньому хоче і може принести зміни, мають вміти працювати в умовах обмежених ресурсів. У періоди гострих змін і реформ, як правило, катастрофічно бракує ресурсів. Людських ресурсів, фінансових, а найголовніше — часу. В умовах браку ресурсів кожна помилка агента-дилетанта може стати фатальною.

Зміни можливі, якщо є реальний авторитет

Як не дивно, ті, що здатні принести зміни, знаходяться поруч з нами. Їх не треба везти з-за кордону чи шукати на кастингу “Україна має таланти”. Це не зірки шоу-бізнесу, не розкручені медійні зірки, не експерти з гарвардськими дипломами.

Це — керівники місцевих громад: сільські і міські голови, які працюють без шоусупроводу і спецефектів. Які роками сумлінно виконують свою роботу: тягнуть комуналку, шукають гроші на дороги і мости, латають бюджетні дірки надходженнями з місцевої казни, відкривають садочки, садять парки, везуть з-за кордону гуманітарку для багатодітних родин, будують житло і торгові центри. Серед них є люди різного віку і різних політичних поглядів. Серед них є люди з різним складом характеру. Не всіх їх однаково люблять, але саме в них зосереджена справжня енергія перетворення країни. Недаремно, за висновками соціологів, з року в рік серед усіх гілок влади, попри критику і всі недоліки, люди найбільше довіряють місцевому самоврядуванню, головам місцевих громад.

По-перше, тому, що кожен добрий місцевий голова відчуває пряму відповідальність за свої слова і обіцянки. Він щодня дивиться людям в очі і розуміє потреби людей, бо живе з ними одним життям. У нього вибори відбуваються не раз у 5 років, а щодня — при кожному спілкуванні з людьми.

По-друге, успішний місцевий голова, хоче він того чи не хоче, а мусить вести політику відкритості і прозорості. Без цього сьогодні неможливо залучити інвесторів. А в умовах обмежених фінансових ресурсів це критично важливо для українських міст і сіл.

І третє, найголовніше, — сьогодні недостатньо лише чути громаду і виконувати обіцянки перед виборцями, а необхідно формувати порядок денний для своїх міст і сіл, для регіону і країни. Тут не можна бути пустословами чи популістами, це не виступи на політичних ток-шоу чи на політичних трибунах. Реальний авторитет полягає у стратегічному баченні розвитку, що підкріплений конкретними діями і вчинками.

Чи не таких людей не вистачає сьогодні в українській владі і політиці?

Петро Вінтонів