Субота, 25 квітня 2026
• Трагедія у Байківцях: під час будівельних робіт загинув 63-річний чоловік • Зняв свій портрет з Алеї надії: Іван Дробоцький з Шумщини повернувся з полону • Тернополяни витрачають до 60% зарплати на оренду житла • У Тернополі пройде ювілейний фестиваль “Гамселить” • Крафт, апсайклінг і стартапи: молодь Тернопільщини презентувала навчальні бізнес-проєкти у Львові • Тернопіль приєднався до європейської мережі «Міське озеро» • Теракт у Львові: завербована жінка заклала вибухівки у смітник • Назустріч виїхав нетверезий водій… У Тернополі загинули два рятувальники • У Микулинцях рідні загиблих Героїв виготовили стрітенські свічки • Поліція розшукала водія-втікача, причетного до смертельної аварії в Почаєві • Одруження у виправній колонії на Тернопільщині • Архиєпископ Теодор на Богоявлення відвідав воїнів на фронті • На фронті обірвалося життя телеоператора із Тернополя Павла Ящищака • На набережній Тернопільського ставу освятили воду • Смертельна аварія у Тернополі: водій із Харкова збив пішохода • Тернопільські ветерани можуть додати свій бізнес на Мапу ветеранських бізнесів • Постраждалі від ракетного удару тернополяни отримали мікрохвильові печі та електрочайники • Володимир Шматько спростував інформацію про призначення на посаду начальника ОВА • Код мужності. Як розробник Ігор став оператором дронів 2 Галицької бригади • За п’яного сина — 10 тисяч хабаря пропонувала поліцейським жінка на Тернопільщині
Ветеран АТО Олег Литвинець не вижив після аварії…

Автор: Опубліковано: 5 Лютого о 13:00 216


У селі Скорики Підволочиського району попрощалися із 39-річним ветераном АТО Олегом Литвинцем.


З перших днів він був на Майдані, пройшов війну в складі батальйону «Азов». Наприкінці грудня минулого року потрапив у ДТП у Вишгороді, що неподалік Києва. Якийсь час перебував у комі, прийшов до тями, але стан із кожним днем погіршувався, довелося ввести в медичну кому. Упродовж січня лікарі боролися за життя нашого земляка, але, як не прикро, не змогли врятувати.

Правоохоронці нині розслідують ДТП, щоб встановити причину трагедії. Як розповіли друзі Олега, того фатального вечора, коли він керував автомобілем, сталося зіткнення з іншою автівкою. З ветераном АТО тоді їхав його товариш, який загинув на місці. Є й інші постраждалі в цій аварії.

У лікарні Олега провідували побратими, волонтери, збирали кошти на його лікування. У Скориках у чоловіка не було близьких родичів. Батьки давно померли, брат Дмитро з сім’єю мешкає в Італії. З дружиною Олег розлучений, але вони спілкувалися, адже підростають дві їхні донечки — 14-річна Яна і 11-річна Оксанка. Поховали ветерана з почестями у рідному селі. Приїжджали попрощатися побратими з різних куточків України.

Бабуся була зв’язковою УПА

Олег із патріотичної родини — його бабуся була зв’язковою УПА. Історія рідних надихала його на боротьбу за Україну. Як тільки почався Майдан у Києві, він підтримав мітингувальників. Був у перших рядах під час протистоянь, важко пережив вбивство Небесної Сотні. Після Майдану не повернувся додому — відразу пішов воювати добровольцем на Схід. Три роки був на фронті, отримав контузію — був демобілізований. Останнім часом мешкав у Скориках, але часто їздив до Києва на роботу.

— Сумуємо за Олегом, він був хорошою щирою людиною, брав участь у громадському і культурному житті нашої громади, — розповіла секретар Скориківської сільської ради Ольга Хемій. — Він перший із села добровільно подався на війну — усі були вражені його відвагою й патріотизмом. Його не кликали з військкомату, йому не приносили повістку, він не ховався, сам розумів відповідальність захистити рідну землю. Друзі допомогли йому придбати бронежилет й інше спорядження. Усі ми хвилювалися за нього. Повернувся з АТО до Скориків, передав синьо-жовтий стяг з підписами побратимів до нашої школи. Олега запрошували розповісти школярам про пережите. Незважаючи на те, що він пройшов війну, бачив смерть, тримався добре, не впадав у депресію, вірив у зміни і майбутнє нашої країни.

«Якщо загину, то перший дзвінок буде до тебе»

Коли Олег був на війні, до нього щодня телефонував його близький товариш Андрій Гронський зі Скориків. Спілкувалися вони й незадовго до аварії.

— З батальйоном «Азов» Олег захищав Маріуполь, Широкине, будував укріплення, стояв під «Градами», рятував цивільне населення, — розповідає Андрій. — Ми з ним були 24 години на добу на телефоні. Коли воював, я знав, де він і що з ним. «Якщо загину, то перший дзвінок буде до тебе», — казав мені Олег. У його військових документах записаний мій номер телефону. Товариш був ідейний, відважний і наполегливий. Коли постав Майдан, Олег працював на фабриці в Борисполі. Ми приїхали до столиці, зателефонували до нього. Залишив роботу і примчав до Києва, пройшов усі важливі події. Жив із мітингувальниками в Будинку профспілок. Разом із друзями я приїжджав до столиці підтримати їх, бачився з Олегом. Були моменти, коли він пропадав із поля зору, ми хвилювалися, шукали поміж барикадами, робили оголошення з центрального мікрофона. Він потрапив у історичні кадри на вул. Грушевського, коли мітингувальники кидали коктейлі Молотова. Олег прожив серцем кожен день на Майдані. «Їду на Схід!» — прийняв рішення, коли почалася окупація Донбасу. На війні щодня ризикував життям, але був сповнений духу перемоги. У травні 2017-го отримав контузію, осколкове поранення шийного відділу хребта, потрапив до госпіталю.

На щастя, тоді швидко одужав, хоча травма давалася взнаки довго. Із госпіталю подався до Києва, де підтримував рух «Азов». Згодом повернувся до села, потім знову їздив до столиці. Останнім часом працював зі мною — вирощував рибу у ставках.

Автокатастрофа сталася у ніч на 29 грудня. О 23:14 ми ще спілкувалися з Олегом по телефону, а вже за годину сталася ДТП. Подробиць наразі не знаємо, можливо, слідство згодом повідомить якусь інформацію. На жаль, вже нічого не змінити… З ним в автівці тоді їхав його товариш із Майдану. Якийсь час Олег перебував у комі, потім прийшов до себе, спілкувався, але стан був важкий — сильно пошкоджені внутрішні органи, відмовляли нирки, довелося ввести його в медичну кому. Ми сподівалися, що виживе, але не судилося… Відійшов у засвіти
26 січня о 4-ій ранку. Досі не вірю, що Олега нема з нами. Нехай спочиває з Богом…


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Нещодавно опубліковане

Креативні команди, продакшени та митців запрошують долучитися до державної ініціативи підтримки культурного продукту «Тисячовесна»...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 21:53


Під час будівельних робіт на приватному домогосподарстві села Байківці загинув чоловік 1963 року народження...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:07


У Шумську на Алеї надії стало на один портрет менше - Іван Дробоцький, із села Обич зняв своє фото з алеї, присвяченої військовослужбовцям, які зникли безвісти або перебувають у полоні...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:30


Бізнес на Тернопільщині продовжує розвиватися завдяки державній грантовій програмі «Власна справа», яку реалізує Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України спільно з Державною службою зайнятості...


Рубрика: , , Опубліковано: о 13:10


Найдорожча оренда однокімнатної квартири — у Києві, у середньому 23 000 грн за місяць. Також до топ-5 міст із найвищими цінами на зйомне житло входять: Ужгород — 20 500 грн, Львів — 16 500 грн, Івано-Франківськ — 16 400 грн, Черкаси — 16 000 грн за місяць...


Рубрика: , Опубліковано: о 8:00



Теми дня
24 Квітня
23 Квітня
7 Березня
24 Лютого
22 Лютого
1 Лютого